З метою створення єдиної нотаріальної практики при видачі свідоцтв про право на спадщину та посвідченні угод, предметом яких є майнові паї, Міністерством аграрної політики України та Міністерством юстиції України повідомляється наступне.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62/2001 (62/2001) "Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" запроваджено документальне посвідчення права власності на майнові паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) та забезпечено вільне здійснення права власності на них, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

Укладення угод про оренду та відчуження майнових паїв не передбачає обов'язкової нотаріальної форми, проте вони можуть бути оформлені в нотаріальному порядку за бажанням сторін (стаття 54 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) ).

Документом, що встановлює право власника на майновий пай є відповідне свідоцтво, зразок якого наведений в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 (177-2001-п) .

У зв'язку з цим, при вчиненні нотаріальних дій, предметом яких є майновий пай, згадане свідоцтво є правовстановлюючим документом. Угоди про відчуження та оренду майнових паїв можуть посвідчуватися будь-яким нотаріусом незалежно від місця його видачі. При відчуженні майнового паю (видачі свідоцтва про право на спадщину) таке свідоцтво приєднується до примірника угоди, свідоцтва про право на спадщину, що залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

При цьому, в тексті угоди (свідоцтві про право на спадщину) нотаріусом зазначається про необхідність подання примірника угоди (свідоцтва про право на спадщину) до сільської, селищної, міської ради з метою отримання нового свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Нове свідоцтво видається тією ж сільською, селищною, міською радою якою було видано попереднє свідоцтво на підставі відповідної угоди (свідоцтва про право на спадщину) з одночасною його реєстрацією в книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, про що робиться відповідний запис у списку осіб, які мають право на майновий пай.

Посвідчення договорів купівлі-продажу, предметом яких є майновий пай, до виділення його в натурі, здійснюється з дотриманням вимог ст. 114 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Крім того, відповідно до роз'яснення Державної податкової адміністрації України (лист від 19.07.2001 N 4947/5/17-0316-106), враховуючи, що кожному члену колективного сільськогосподарського підприємства видається свідоцтво (майновий сертифікат) про право власності на майновий пай, в якому зазначена сума майнового паю, то державне мито за видачу свідоцтва про право на спадщину має справлятися відповідно до підпункту "ж" пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 (7-93) "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями, тобто 0,5 відсотка суми спадщини.

У тих випадках, коли є кілька спадкоємців на момент відкриття спадщини (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, що мають право на обов'язкову частку у спадщині), державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцю.

При наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (в тому числі й тих, які не є дітьми спадкодавця), враховуючи положення статті 4 (пункт 17) Декрету (7-93) , державне мито сплачується тільки повнолітніми спадкоємцями в тій сумі, що належить на їх частку в спадщині.

При досягненні повноліття неповнолітніми громадянами на час отримання свідоцтва про право на спадщину державне мито не стягується.

За нотаріальне посвідчення договорів оренди та відчуження (купівля-продаж, міна, дарування) майнових паїв державне мито справляється згідно підпункту "д" пункту 3 статті 3 згаданого Декрету, тобто 1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.