Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 31.10.2002 р. N 49 і повідомляє таке.

Відповідно до частини 1 статті 197 Цивільного кодексу України (1540-06) від 18.07.63 р. (далі - Кодекс), уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

Що стосується Указу Президента України від 04.03.98 р. N 167/98 (167/98) "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами", то у зв'язку з набранням чинності Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" дію цього Указу припинено відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , у якому визначено, що Президент України протягом трьох років після набрання чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України набирає чинності, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України від 16.04.91 р. N 959-XII (959-12) "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон), суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Наголошуємо на тому, що, згідно з частиною 10 статті 5 Закону (959-12) , втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, у тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених у цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Разом з тим зазначимо, що є перелік нормативно-правових актів, які регулюють відповідну зовнішньоекономічну діяльність, це, передусім, Закон України від 16.04.91 р. N 959-XII (959-12) "Про зовнішньоекономічну діяльність", Закон України від 23.12.98 р. N 351-XIV (351-14) "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Наголошуємо на тому, що відповідно до підпункту "и" підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові роз'яснення можуть надаватися виключно центральним податковим органом України. Будь-які відповіді на запити платника податків, які надаються іншими податковими або контролюючими органами, а не центральним податковим органом, повинні виходити зі змісту роз'яснень, наданих центральним податковим органом, а за відсутності останніх - мають сприйматися платниками податків як рекомендації. Якщо норми роз'яснень центрального податкового органу суперечать нормам відповідей інших податкових органів (інших контролюючих органів), для дотримання положень підпункту "д" підпункту 4.4.2 цього пункту пріоритет мають норми роз'яснень центрального податкового органу.

"Дебет-Кредит. Документи для роботи.", N 1-2, 13 січня 2003 року.