Р о з д і л II
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Глава 6
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 86. Право власності
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини
щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом.
Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна,
колективна, державна.
Усі форми власності є рівноправними.
Відносини власності регулюються Законом України "Про
власність" ( 697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
( Із змінами, внесеними Законом N 3718-12 від 16.12.93)
С т а т т я 87. ( Стаття 87 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Соціалістична власність
Соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна)
власність; колгоспно-кооперативна власність; власність
профспілкових та інших громадських організацій.
Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для
її примноження.
Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з
метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.
( Стаття 87 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 87-1. ( Стаття 87-1 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Оперативне управління майном
Майно, закріплене за державними, міжколгоспними,
державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними
організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих
організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом,
відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення
майна, права володіння, користування і розпорядження майном.
С т а т т я 88. ( Стаття 88 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Особиста власність
Основу особистої власності громадян становлять трудові
доходи.
Особиста власність громадян і право її спадкоємства
охороняються державою.
Майно, що є в особистій власності громадян, не повинно
служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на
шкоду інтересам суспільства.
( Стаття 88 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
( Глава 7 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 7
ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 89. ( Стаття 89 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Державна власність - основна форма
соціалістичної власності
Державна власність - спільне надбання всього радянського
народу, основна форма соціалістичної власності.
Держава є єдиним власником всього державного майна.
( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 90. ( Стаття 90 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права державної власності
Земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави
і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби
виробництва в промисловості, будівництві і сільському
господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно
організованих державою торговельних, комунальних та інших
підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно,
необхідне для здійснення завдань держави.
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 91. ( Стаття 91 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок розпорядження державним майном,
що належить до основних засобів
Порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого
майна, що належить до основних засобів державних організацій,
іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим
кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Будівлі і споруди передаються від однієї державної
організації іншій безоплатно.
Зазначене в цій статті державне майно не підлягає відчуженню
громадянам, крім окремих видів майна, продаж якого громадянам
допускається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 92. ( Стаття 92 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Правомочність державних організацій по
розпорядженню оборотними засобами і
продукцією
Державні організації розпоряджаються сировиною, паливом,
матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією, грошовими та
іншими оборотними засобами відповідно до цільових призначень цих
засобів і згідно з затвердженим планом.
С т а т т я 93. ( Стаття 93 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на державне
майно
Будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що належить до
основних засобів державних організацій, не можуть бути предметом
застави і на них не можу бути звернене стягнення по претензіях
кредиторів.
Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками,
встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР
( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), а щодо коштів - законодавством
Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення за претензіями кредитних установ
про повернення виданих ними позичок визначається законодавством
Союзу РСР.
( Стаття 93 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
( Глава 8 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 8
КОЛГОСПНО-КООПЕРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ
( Найменування глави 8 із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР N 278-11 від 20.05.85 )
С т а т т я 94. ( Стаття 94 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Зміст права власності колгоспів, інших
кооперативних організацій, їх об'єднань
Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання
володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм
на праві власності, відповідно до їх статутів.
Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших
кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим
власникам.
Вищестоящі кооперативні організації не вправі розпоряджатися
майном нижчестоящих кооперативних організацій.
Централізовані фонди кооперативних систем створюються і
знаходяться в розпорядженні центрів кооперативних систем і
використовуються в порядку, встановленому статутами кооперативних
систем.
Кредитори кооперативних організацій не можуть звертати
стягнення на централізовані фонди кооперативних систем.
С т а т т я 95. ( Стаття 95 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права власності колгоспів та інших
кооперативних організацій, їх об'єднань
Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх
об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх
здійснення статутних завдань.
( Стаття 95 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 96. ( Стаття 96 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на майно
колгоспів, інших кооперативних організацій,
їх об'єднань
На належні колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їх
об'єднанням будівлі, споруди, трактори, комбайни, інші машини,
транспортні засоби та інше майно, що належить до їх основних
засобів, а також на насіннєві та фуражні фонди не може бути
звернено стягнення по претензіях кредиторів.
Стягнення може бути звернено на інше майно за винятками,
встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР
( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), а щодо коштів - законодавством
Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установ
про повернення виданих ними позичок визначається законодавством
Союзу РСР.
( Стаття 96 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
( Глава 9 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 9
ВЛАСНІСТЬ ПРОФСПІЛКОВИХ
ТА ІНШИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
С т а т т я 97. ( Стаття 97 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Зміст права власності профспілкових та
інших громадських організацій
Профспілкові та інші громадські організації володіють,
користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві
власності, відповідно до їх статутів (положень).
Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та
інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та
іншим громадським організаціям.
С т а т т я 98. ( Стаття 98 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права власності профспілкових та
інших громадських організацій
Власністю профспілкових та інших громадських організацій є
майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
С т а т т я 99. ( Стаття 99 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на майно,
належне профспілковим та іншим громадським
організаціям
На належні профспілковим та іншим громадським організаціям
будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до
основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку,
палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також
на культурно-освітні фонди не може бути звернене стягнення по
претензіях кредиторів.
Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками,
встановлюваними законодавством Української РСР, а щодо коштів -
законодавством Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установ
про повернення виданих ними позичок визначається законодавством
Союзу РСР.
( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85 )
Г л а в а 10
ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 100. ( Стаття 100 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права особистої власності громадян
В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку,
особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього
господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 101. ( Стаття 101 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Право особистої власності на жилий будинок
В особистій власності громадянина може бути один жилий
будинок (або частина його).
У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей
може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що
належить на праві особистої власності одному з них або є в їх
спільній власності.
Право власності одного або кількох громадян з числа
зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не
позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу
частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному
будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників
подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати
лише одну квартиру.
( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 102. ( Стаття 102 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Розмір жилого будинку, що може бути
в особистій власності громадянина
Граничний розмір жилого будинку або його частини (частин), що
належать зазначеним у статті 101 цього Кодексу громадянам, не
повинен перевищувати вісімдесяти квадратних метрів жилої площі.
Громадянин, який має велику сім'ю або право на додаткову
жилу площу, з дозволу виконавчого комітету районної, міської,
районної в місті Ради народних депутатів вправі збудувати або
придбати будинок (частину будинку), жила площа якого перевищує
розмір, зазначений у частині першій цієї статті, але не перевищує
розміру, визначеного для даної сім'ї за нормою жилої площі,
встановленою Житловим кодексом Української РСР ( 5464-10 ), а у
відповідних випадках - також розміру належної додаткової жилої
площі.
( Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 103. ( Стаття 103 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Припинення права особистої власності на
жилий будинок понад встановлену норму
Якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке
проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що
допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі
на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків.
Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного
року проданий, подарований або відчужений іншим способом.
Річний строк для добровільного відчуження власником будинку
(будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший
будинок (будинки).
Якщо власник протягом одного року не скористується своїм
правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за
рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті
Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку,
встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР
( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) для виконання судових рішень.
Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов'язаних з
здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові
будинку.
В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку не
відбудеться через відсутність покупців, будинок за рішенням
виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради
народних депутатів безоплатно переходить у власність держави.
Правила цієї статті застосовуються відповідно і у випадках,
коли в особистій власності громадянина або у подружжя, яке
проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей виявиться з підстав, що
допускаються законом:
1) крім одного будинку, частина (частини) іншого будинку;
2) частина (частини) одного будинку, що перевищує розміри,
зазначені в статті 102 цього Кодексу;
3) частини різних будинків;
4) більше однієї квартири в багатоквартирному будинку
житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.
С т а т т я 104. ( Стаття 104 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Наслідки набуття права особистої власності
на жилий будинок при наявності жилого
приміщення в будинку державного чи
громадського житлового фонду або в
будинку житлово-будівельного чи житлового
кооперативу
Якщо у наймача жилого приміщення в будинку державного чи
громадського житлового фонду (крім наймача службового приміщення),
члена житлово-будівельного чи житлового кооперативу або в другого
з подружжя, що проживає разом з ним, чи їх неповнолітніх дітей
виявиться на підставах, що допускаються законом, на праві
особистої власності жилий будинок (частина будинку) в тому ж
населеному пункті, то власник будинку (частини будинку) вправі за
своїм вибором залишити за собою будинок (частину будинку) або жиле
приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду
або в будинку житлово-будівельного чи житлового кооперативу. В
останньому випадку власник повинен провести протягом одного року з
дня виникнення права власності на будинок (частину будинку) його
відчуження. Невиконання цієї вимоги тягне за собою наслідки,
передбачені частинами третьою і четвертою статті 103 цього
Кодексу.
Встановити, що передбачені статтею 104 Цивільного кодексу
Української РСР правила про наслідки набуття права
особистої власності на жилий будинок (частину будинку) при
наявності жилого приміщення в будинку державного чи громадського
житлового фонду застосовуються також щодо будинків (частин
будинків), право власності на які набуто до введення в дію цього
Указу. Передбачений у статті 104 Цивільного кодексу Української
РСР річний строк у цих випадках обчислюється з дня введення цього
Указу в дію.
( Стаття 104 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6757-11
від 25.10.88 )
С т а т т я 105. Наслідки самовільного будівництва жилого
будинку, господарських і побутових будівель
та споруд
Громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив
або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого
дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними
відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних
будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком
чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в
місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його
можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду
місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого
комітету районної, міської, районної в місті Ради народних
депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне
будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку,
який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту
або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил,
провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у
відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.
Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені
громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого
проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим
порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням
виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради
народних депутатів зносяться громадянином, який провадив
самовільне будівництво, або за його рахунок.
Одержані при знесенні жилого будинку або частини його,
господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали
залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне
будівництво.
( Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 105-1. Наслідки порушення правил будівництва
літніх садових будиночків
Літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється без
належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним на
початок будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної,
міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території
якої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство,
приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносяться
громадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом ПВР N 278-11 від
20.05.85)
С т а т т я 106. ( Стаття 106 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Вилучення будинку, дачі або іншого майна,
що використовується для одержання нетрудових
доходів
Якщо жилий будинок, дача або інше майно, що є в особистій
власності громадянина, або належна громадянинові частина будинку
(дачі) систематично використовується власником для одержання
нетрудових доходів, відповідно цей будинок або частина будинку,
дача чи інше майно підлягає безоплатному вилученню в судовому
порядку за позовом виконавчого комітету місцевої Ради народних
депутатів. Вилучений за рішенням суду будинок (дача) чи частина
будинку (дачі) зараховується до фонду місцевої Ради народних
депутатів.
Правила цієї статті не поширюються на жилі будинки і дачі, в
яких приміщення здаються в найом з додержанням умов, передбачених
чинним законодавством.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 107. Позбавлення права користування жилим
будинком
Вилучаючи будинок чи його частину з підстав, зазначених у
статті 105 цього Кодексу, суд може позбавити громадянина, який
здійснював самовільне будівництво, а також осіб, які проживають
спільно з ним, права користування жилою площею в будинку чи
частині будинку, що вилучається.
У разі відсутності у виселюваних іншого жилого приміщення,
придатного для проживання, їм надається жиле приміщення відповідно
до вимог частини другої статті 114 Житлового кодексу Української
РСР тією організацією, якій передано будинок ( частину будинку).
( Із змінами, внесеними Законом N 3718-12 від 16.12.93)
С т а т т я 108. ( Стаття 108 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Гранична кількість худоби, що може бути
в особистій власності громадянина
Гранична кількість худоби, що може бути в особистій власності
громадянина, встановлюється законодавством Української РСР.
С т а т т я 109. ( Стаття 109 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Особиста власність члена колгоспного двору
Особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспного
двору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або одержане
в порядку спадкоємства чи дарування, є особистою власністю окремих
членів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження і майно не
передані ними у власність колгоспного двору.
В особистій власності громадянина, який є членом колгоспного
двору, не може бути майно, яке відповідно до статуту колгоспу може
належати тільки колгоспному двору.
С т а т т я 110. Майно громадян, на яке не може бути
звернено стягнення
Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено
стягнення по претензіях кредиторів, установлюється Цивільним
процесуальним кодексом Української РСР.
С т а т т я 111. ( Стаття 111 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність громадян, які займаються
індивідуальною трудовою діяльністю
До власності громадян, які займаються індивідуальною трудовою
діяльністю, що грунтується виключно на особистій праці громадян і
членів їх сімей, застосовуються правила цього Кодексу про особисту
власність та інших актів законодавства, що регулюють зазначену
діяльність.
( Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
Глава 11.
СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 112. Поняття спільної власності
Майно може належати на праві спільної власності двом або
кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським
організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим
кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи
кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток
(часткова власність) або без визначення часток (сумісна
власність).
С т а т т я 113. Право спільної часткової власності
Володіння, користування і розпорядження майном при спільній
частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при
відсутності згоди - спір вирішується судом.
Не може бути встановлено такий порядок користування жилим
будинком, при якому учаснику спільної часткової власності
виділяються в користування тільки непридатні для проживання або
підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до
своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає
перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним
майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і
платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного
майна.
Кожний учасник спільної часткової власності має право на
оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в
спільному майні.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 114. Право привілеєвої купівлі частки в спільній
власності
При продажу частки в спільній власності сторонній особі решта
учасників спільної часткової власності має право привілеєвої
купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і
на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.
Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити
в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про
намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та
інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної
часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої
купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного
місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання
повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій
особі. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили
бажання придбати частку в спільній власності, право вибору покупця
надається продавцю.
При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі
інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може
звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і
обов'язків покупця.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2135-8 від 15.10.73)
С т а т т я 115. Виділ частки з спільного майна
Кожний з учасників спільної часткової власності має право
вимагати виділу своєї частки з спільного майна.
Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом
будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без
нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В
противному разі власник, що виділяється, одержує грошову
компенсацію.
С т а т т я 116. Звернення стягнення на частку в спільному
майні
Кредитор учасника спільної часткової власності вправі
пред'явити позов про виділ частки його боржника для звернення на
неї стягнення.
С т а т т я 117. ( Стаття 117 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Припинення права спільної часткової
власності держави і громадян, кооперативних
або інших громадських організацій і громадян
Право спільної часткової власності держави і громадян,
кооперативних або інших громадських організацій і громадян
підлягає припиненню протягом одного року, що обчислюється з дня
виникнення спільної власності, шляхом:
1) розділу майна в натурі, коли цей розділ можливий;
2) викупу державою, кооперативною або іншою громадською
організацією часток, належних громадянам;
3) продажу громадянам частки, належної державі, кооперативній
або іншій громадській організації;
4) продажу всього майна з наступним розподілом вирученої суми
між учасниками спільної власності відповідно до їх часток.
Вибір одного з наведених способів визначається угодою
громадянина з відповідним державним органом, кооперативною або
іншою громадською організацією, а при відсутності такої угоди -
судом.
Право спільної власності держави і громадян на майно, що
являє собою особливу цінність, може бути в кожному окремому
випадку припинено на підставі постанови Ради Міністрів Української
РСР шляхом викупу державою часток, належних громадянам.
При продажу державним органом, кооперативною або іншою
громадською організацією своєї частки в спільній власності на
жилий будинок привілеєве право купівлі належить особам, які
проживають у цій частині будинку, з додержанням вимог частин
другої і третьої статті 114 цього Кодексу, а при їх відмові або
нездійсненні цього права - решті учасників спільної власності.
С т а т т я 118. Порядок користування жилим будинком, що є
спільною частковою власністю
Якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок
за угодою між собою встановили порядок користування відособленими
приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки
кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у
виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона
обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній
власності на цей будинок.
С т а т т я 119. Наслідки надбудови, прибудови або
перебудови будинку, що є спільною частковою
власністю
Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок
збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом
прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти
учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній
власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому
підлягають відповідній зміні.
С т а т т я 120. ( Стаття 120 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність колгоспного двору
Майно колгоспного двору належить його членам на праві
сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство
на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні,
жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний
сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Крім того, колгоспному дворові належать передані в його
власність членами двору їх трудові доходи від участі в
громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у
власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і
особистого користування, придбані на спільні кошти.
С т а т т я 121. ( Стаття 121 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Володіння, користування і розпорядження
майном колгоспного двору
Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного
двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
При відсутності згоди спір про володіння, користування або
розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за
позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років.
Особи віком від п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий
позов пред'явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або
піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п'ятнадцяти
років, може бути пред'явлений їх батьками (усиновителями) або
опікуном.
С т а т т я 122. ( Стаття 122 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Відповідальність колгоспного двору по
зобов'язаннях його членів
По угодах, укладених главою колгоспного двору, відповідає
своїм майном колгоспний двір, якщо з обставин справи не випливає,
що угода укладена в особистих інтересах самого глави двору.
Інші члени двору відповідають по своїх зобов'язаннях своїм
особистим майном і своєю часткою в майні двору (стаття 123 цього
Кодексу), якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в
інтересах двору.
Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочинною дією
члена колгоспного двору, може бути звернене на майно двору, якщо
вироком суду встановлено, що це майно придбане на кошти, здобуті
злочинним шляхом, або збільшилось за рахунок цих коштів.
Перелік майна колгоспного двору, на яке не може бути звернене
стягнення по претензіях кредиторів, встановлюється Цивільним
процесуальним кодексом Української РСР (1001-05, 1002-05,
1003-05).
С т а т т я 123. ( Стаття 123 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Визначення частки в майні колгоспного двору
Частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:
1) при виході його з складу двору без утворення нового двору
(виділ);
2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);
3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена
двору.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності
часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і
непрацездатних.
Частку працездатного члена двору в майні двору може бути
зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з
недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною
участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
С т а т т я 124. ( Стаття 124 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Виділ з колгоспного двору
При виході одного або кількох членів колгоспного двору з його
складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб
не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного
господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту.
При неможливості виділити належну членові двору частку майна
в натурі її вартість виплачується йому грішми.
Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають
члени двору, які досягли шістнадцяти років. Особи віком від
п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою
своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах
осіб, що не досягли п'ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх
батьки (усиновителі) або опікун.
С т а т т я 125. ( Стаття 125 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Поділ колгоспного двору
При поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами,
що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з
врахуванням господарських потреб кожного з дворів.
Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні
члени двору, що є членами колгоспу.
Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого
після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами
статей 123 і 126 цього Кодексу.
С т а т т я 126. ( Стаття 126 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Втрата права на частку в майні колгоспного
двору
Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в
майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі
своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це
правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у
веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову
службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
С т а т т я 127. ( Стаття 127 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність господарства громадян, які
займаються індивідуальною трудовою
діяльністю у сільському господарстві
У власності господарства громадян, які займаються
індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, що
грунтується виключно на особистій праці членів господарства, крім
майна, зазначеного в статті 120 цього Кодексу, може бути робоча
худоба і сільськогосподарський реманент, необхідні для обробітку
ділянки землі, відведеної в користування цим громадянам.
Майно господарства громадян, які займаються індивідуальною
трудовою діяльністю у сільському господарстві, зазначене у частині
першій цієї статті, належить їм на праві сумісної власності
(стаття 112 цього Кодексу).
До відносин сумісної власності господарства громадян, які
займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському
господарстві, застосовуються правила статей 121-126 цього Кодексу.
В особистій власності окремих членів господарства громадян,
які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському
господарстві, не може бути майно, зазначене в частині першій цієї
статті.
( Стаття 127 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
Глава 12.
ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
С т а т т я 128. Момент виникнення права власності у
набувача майна за договором
Право власності (право оперативного управління) у набувача
майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не
передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само
здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на
пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання
доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або
іншого розпорядчого документа на речі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 129. Предмети, що можуть бути придбані лише з
особливого дозволу
Перелік предметів, що за своїм значенням для народного
господарства, з міркувань державної безпеки або з інших підстав
можуть бути придбані лише з особливого дозволу (зброя, вибухові і
радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути, шрифти, множильні
апарати тощо), а також порядок видачі цих дозволів визначаються
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Валютні цінності: іноземна валюта (банкноти, казначейські
білети, монети); платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та
інші) і фондові цінності (акції, облігації та інші) в іноземній
валюті; банківські платіжні документи в карбованцях (чеки та
інші), які купуються за іноземну валюту з правом обернення їх в
таку валюту; дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали
платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у
будь-якому вигляді і стані та природні дорогоцінні камені в сирому
і обробленому вигляді (алмази, брильянти, рубіни, ізумруди,
сапфіри, а також перли), за винятком ювелірних та інших побутових
виробів із цих металів і каменів, а також лому таких виробів,
можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених
законодавством Союзу РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2422-09 від 19.08.77)
С т а т т я 130. Риск випадкової загибелі речі
Риск випадкової загибелі або випадкового зіпсування
відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням
у нього права власності, якщо інше не встановлене законом або
договором.
Якщо відчужувач прострочив передачу речей або набувач
прострочив прийняття їх, риск випадкової загибелі або випадкового
зіпсування несе сторона, що прострочила.
С т а т т я 131. Складові частини речі
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене
від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході
права на річ складові частини її не підлягають відділенню.
С т а т т я 132. Головна річ і її приналежність
Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і
зв'язана з нею спільним господарським призначенням.
Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі
або в законі не встановлено інше.
С т а т т я 133. Право власності на плоди і доходи
Плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать
власникові речі, коли інше не встановлено законом або договором
власника з іншою особою.
С т а т т я 134. ( Стаття 134 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Відчуження жилого будинку, що знаходиться
в сільській місцевості
Жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості (або
частина його), може відчужуватись громадянинові лише за умови,
коли йому в установленому порядку надається в користування
земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку на знос.
( Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 135. ( Стаття 135 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Наслідки безгосподарного утримання будинку
Якщо громадянин безгосподарно поводиться з належним йому
будинком, допускає його руйнування, то виконавчий комітет місцевої
Ради народних депутатів може призначити власникові відповідний
строк для ремонту будинку. Якщо громадянин без поважних причин не
зробить необхідного ремонту, суд за позовом виконавчого комітету
районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може
безоплатно вилучити безгосподарно утримуваний будинок і передати
його у фонд місцевої Ради народних депутатів.
С т а т т я 136. Наслідки безгосподарного утримання і
незабезпечення схоронності майна, що є
пам'яткою історії та культури
Якщо громадянин безгосподарно ставиться до належного йому
майна, що є пам'яткою історії та культури, державні органи охорони
пам'яток роблять власникові попередження про припинення
безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає
цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це
майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності
майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про вилучення
цього майна може бути пред'явлено без попередження.
Якщо громадянин не забезпечує схоронності належного йому
майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з
неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно
може бути викуплено державою. Якщо громадянин не дає згоди на
викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони
пам'яток суд може вилучити його у власника.
Вилучене майно, що є пам'яткою історії та культури,
переходить у власність держави. Власникові відшкодовується
вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою
сторін, а в разі спору - судом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 137. Безхазяйне майно
Майно, яке не має власника або власник якого невідомий
(безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням
виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів,
винесеним за заявою фінансового органу.
Безхазяйне майно, що належало колгоспному дворові, надходить
у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за
рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних
депутатів, винесеним за заявою колгоспу.
Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не
раніше як через один рік після прийняття майна на облік
відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної,
сільської Ради народних депутатів.
Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається
Міністерством фінансів Української РСР.
(із змінами, внесеними Указами ПВР від 23.11.66, N 278-11
від 20.05.85)
С т а т т я 138. Знахідка
Громадянин, який знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно
повідомити про це особу, що загубила її, і повернути їй знайдену
річ або заявити про знахідку і здати річ до міліції чи до
виконавчого комітету селищної, сільської Ради народних депутатів,
а коли річ знайдена в установі, підприємстві або на транспорті,
здати її адміністрації відповідної організації.
Адміністрація організації, якій передана знайдена річ, в разі
невиявлення у двотижневий строк особи, яка загубила річ, негайно
здає її до міліції чи до виконавчого комітету селищної, сільської
Ради народних депутатів. Органи транспорту зберігають і реалізують
здані їм знайдені речі згідно з діючими на транспорті правилами.
Міліція або виконавчий комітет селищної, сільської Ради
народних депутатів зобов'язані зберігати здані їм знайдені речі
протягом шести місяців. У разі виявлення протягом зазначеного
строку особи, яка загубила річ, вона їй повертається. Коли ж ця
особа в зазначений строк не буде виявлена, річ безоплатно
переходить у власність держави.
Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що її
загубила, або здав її в установленому порядку, має право на
одержання від особи, що загубила річ, а в разі переходу речі у
власність держави - від відповідної державної організації
відшкодування витрат, зв'язаних із зберіганням і здачею речі.
С т а т т я 139. Бездоглядна худоба
Громадянин, який затримав бездоглядну або приблудну худобу,
повинен негайно повідомити про це власника худоби і повернути йому
худобу або повідомити в триденний строк міліцію чи виконавчий
комітет селищної, сільської Ради народних депутатів про затримання
худоби.
Міліція або виконавчий комітет селищної, сільської Ради
народних депутатів вживає заходів до розшуку власника худоби і на
час розшуку передає худобу з додержанням ветеринарних правил на
утримання і в користування найближчому радгоспові або колгоспові,
керівники яких не мають права відмовитись від прийняття худоби.
В разі виявлення власника робочої або великої рогатої худоби
(і її молодняка) протягом шести місяців, а дрібної худоби (і її
молодняка) протягом двох місяців з дня передачі худоби радгоспові
або колгоспові худоба повертається власникові, який зобов'язаний
відшкодувати радгоспові або колгоспові витрати по утриманню худоби
з зарахуванням вигод, одержаних від користування нею.
Коли в строки, зазначені в частині третій цієї статті,
власник худоби не буде виявлений, він втрачає право власності на
цю худобу. В цьому разі худоба, що утримувалася в колгоспі,
безоплатно переходить у власність цього колгоспу, а худоба, що
утримувалася в радгоспі, безоплатно переходить у власність держави
і включається до складу майна цього радгоспу.
С т а т т я 140. Скарб
Скарб, тобто зариті в землі або приховані іншим способом
валюта СРСР, валютні та інші цінності, власник яких невідомий або
в силу закону втратив на них право, повинен бути зданий особою,
яка його виявила, фінансовому органові і переходить у власність
держави.
Особі, яка виявила і здала скарб фінансовому органові,
видається винагорода у розмірі двадцяти п'яти процентів вартості
зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або розшуки
відповідних цінностей входять в коло службових обов'язків особи,
що здала виявлені цінності.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 141. ( Стаття 141 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Реквізиція і конфіскація
Вилучення державного майна у власника в державних або
громадських інтересах з виплатою йому вартості майна (реквізиція),
а також безоплатне вилучення державного майна як санкції за
правопорушення (конфіскація) допускаються лише у випадках і в
порядку, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 142. ( Стаття 142 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Компенсація при знесенні жилого будинку,
належного громадянинові на праві особистої
власності, в зв'язку з вилученням земельної
ділянки
У разі знесення жилого будинку, належного громадянинові на
праві особистої власності, в зв'язку з вилученням земельної
ділянки для державних або громадських потреб власник, крім
забезпечення його жилим приміщенням, одержує компенсацію
відповідно до чинного законодавства.
( Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 143. Повернення вилучених дорогоцінних металів і
коштовних каменів
Особам, у яких вилучено за постановами органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури або суду дорогоцінні метали і
коштовні камені, що є валютними цінностями, у разі їх засудження
без конфіскації майна, або винесення виправдувального вироку, або
закриття кримінальної справи вилучені цінності повертаються в
натурі чи відшкодовується їх вартість відповідно до законодавства
Союзу РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Глава 13.
ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
С т а т т я 144. ( Стаття 144 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Витребування майна власником з чужого
незаконного володіння
Власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного
володіння.
С т а т т я 145. Витребування майна власником від
добросовісного набувача
Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно
від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або
особою, якій майно було передане власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом
поза їх волею.
Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій
цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку,
встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права
його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх
випадках.
С т а т т я 146. ( Стаття 146 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Витребування неправомірно відчуженого
державного і громадського майна
Державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних
та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би
то не було способом, може бути витребуване відповідними
організаціями від будь-якого набувача.
С т а т т я 147. Витребування грошей і цінних паперів
Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути
витребувані від добросовісного набувача (стаття 145 цього
Кодексу).
С т а т т я 148. Розрахунки при поверненні речей з
незаконного володіння
Витребуючи майно з чужого незаконного володіння (стаття 144
цього Кодексу), власник вправі також вимагати від особи, яка знала
або повинна була знати, що її володіння незаконне (недобросовісний
володілець), повернення або відшкодування всіх доходів, які ця
особа здобула або повинна була здобути за весь час володіння; від
добросовісного ж володільця - всіх доходів, що він здобув і
повинен був здобути з того часу, коли він дізнався або повинен був
дізнатись про неправомірність володіння або одержав повістку за
позовом власника про повернення майна. Володілець, як
добросовісний, так і недобросовісний, в свою чергу має право
вимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних
витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи
від майна.
Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені
ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження
речі. Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний
володілець має право вимагати відшкодування зроблених на
поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі.
С т а т т я 149. ( Стаття 149 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Захист прав власника від порушень,
не поєднаних з позбавленням володіння
Власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч
би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.
С т а т т я 150. ( Стаття 150 виключена на підставі Закону
N 3718-12 від 16.12.93 )
Захист прав володільця, який не є власником
Права, передбачені статтями 144-149 цього Кодексу, належать
також особі, яка хоч і не є власником, але володіє майном в силу
закону або договору.