Р О З Д І Л   VII. СПАДКОВЕ ПРАВО

     С т а т т я 524. Підстави спадкоємства

     Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
     Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не
змінено заповітом.
     Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або
жоден з спадкоємців не прийняв спадщини,  або всі спадкоємці
позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом
спадкоємства переходить до держави.

     С т а т т я 525. Час відкриття спадщини

     Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця,
а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21
цього Кодексу.

     С т а т т я 526. Місце відкриття спадщини

     Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце
проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно
невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

     С т а т т я 527. Особи, що можуть бути спадкоємцями

     Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент
смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його
житті і народженні після його смерті.

     С т а т т я 528. Усунення від спадщини

     Не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за
заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або
кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя.
     Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після
дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і
не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а
також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання
покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню
спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.
     Правила цієї статті застосовуються також і до права на
заповідальний відказ (стаття 538 цього Кодексу).

     С т а т т я 529. Перша черга спадкоємців за законом

     При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в
рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки
(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги
належить також дитина померлого, яка народилася після його
смерті.
     Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом,
якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків,
хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці,
яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому
родителю.

     С т а т т я 530. Друга черга спадкоємців за законом

     При відсутності спадкоємців першої черги або при
неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці
першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у
рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка
померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

     С т а т т я 531. Спадкоємство утриманцями

     До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні
особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року
до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони
успадковують  нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка
закликається до спадкоємства.

     С т а т т я 532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями

     Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті
усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя
та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті
своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а
також братів і сестер.
     Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті
усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших
кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші
кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не
одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його
нащадків.

     С т а т т я 533. Спадкоємство предметів домашньої
                      обстановки та вжитку

     Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять
до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем,
незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з
спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

     С т а т т я 534. Спадкоємство за заповітом *

     Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно
або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої
обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що
входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за
законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та
іншим громадським організаціям.
     Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства
одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

     С т а т т я 535. Право на обов'язкову частку в спадщині

     Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому
числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки
(усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від
змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б
кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і
вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної
домашньої обстановки і вжитку.

     С т а т т я 536. Підпризначення спадкоємця

     Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті
спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її,
зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця).

     С т а т т я 537. Спадкоємство частини майна, що залишилась
                      незаповіданою
     Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється
між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в
порядку статей 529-533 цього Кодексу.
     До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за
законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом,
якщо в заповіті не передбачено інше.

     С т а т т я 538. Заповідальний відказ

     Заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом
виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на
користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які
набувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачами
можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять до
числа спадкоємців за законом.
     Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання
заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах
дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.
     В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання
заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини
зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на
інших спадкоємців, які одержали його частку.

     С т а т т я 539. Покладення на спадкоємця обов'язку надання
                      права довічного користування

     Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить
жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне
користування цим будинком або певною його частиною.
     Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право
спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на
будинок або на відповідну частину будинку право довічного
користування зберігає силу.

     С т а т т я 540. Покладення на спадкоємця виконання дій для
                      загальнокорисної мети

     Заповідач може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь
дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети.

     С т а т т я 541. Нотаріальна форма заповіту

     Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з
зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто
заповідачем і нотаріально посвідчений.

     С т а т т я 542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально
                      посвідчених *

     До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:
     1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в
лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах,
санаторіях або проживають у будинках для престарілих та
інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по
медичній частиині або черговими лікарями цих лікарень,
лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і
головними лікарями зазначених будинків для престарілих та
інвалідів;
     2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання на
морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають
під прапором СРСР, посвідчені капітанами цих суден;
     3) заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних,
арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені
начальниками цих експедицій;
     4) заповіти військовослужбовців та інших осіб, які
перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших
військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх
заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями
цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних
закладів;
     5) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації
військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних
закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших
органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти робітників
і службовців, членів їх сімей і членів сімей
військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих
частин, з'єднань, установ і закладів;
     6) заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення
волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

     С т а т т я 543. Підписання заповіту іншою особою *

     Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з
будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за
його дорученням у його присутності і в присутності державного
нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальні дії
(стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший
громадянин. При цьому  зазначаються причини, з яких заповідач не
міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати
особа, на користь якої його зроблено.

     С т а т т я 544. Скасування та зміна заповіту *

     Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати
зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.
     Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт
повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
     Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про
це заяву до державної нотаріальної контори, а в населених
пунктах, де немає державної нотаріальної контори, - до
виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних
депутатів.

     С т а т т я 545. Наслідки недійсності заповіту

     Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою
недійсності його в цілому.
     Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який
за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право
спадкувати на загальних підставах.

     С т а т т я 546. Виконання заповіту

     Виконання заповіту покладається на призначених у ньому
спадкоємців.
     Заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначеній
у заповіті, яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). В цьому
разі вимагається згода виконавця, виконана в написі на самому
заповіті або в окремій заяві, доданій до заповіту.

     С т а т т я 547. Повноваження виконавця заповіту

     Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні
для виконання заповіту.
     Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії по
виконанню заповіту, але має право на відшкодування за рахунок
спадщини необхідних витрат, понесених ним по охороні спадкового
майна і по управлінню цим майном.
     Після виконання заповіту виконавець заповіту зобов'язаний
представити спадкоємцям за їх вимогою звіт.

     С т а т т я 548. Прийняття спадщини

     Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її
прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з
застереженнями.
     Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з
моменту відкриття спадщини.

     С т а т т я 549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини *

     Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
     1) якщо він фактично вступив в управління або володіння
спадковим майном;
     2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем
відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
     Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом
шести місяців з дня відкриття спадщини.
     Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку
неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про
свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для
прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох
місяців, він продовжується до трьох місяців.

     С т а т т я 550. Продовження строку на прийняття спадщини *

     Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549
цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає
причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята
після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при
наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли
спадщину.
     У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими
спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив
зазначений строк, передається лише те з належного йому майна,
яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації
решти належного йому майна.

     С т а т т я 551. Перехід права на прийняття спадщини

     Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або
за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її
прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право
на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його
спадкоємців (спадкова трансмісія).
     Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його
спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що
залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується
до трьох місяців.

     С т а т т я 552. Право того, хто прийняв спадщину до явки
                      інших спадкоємців

     Спадкоємець, який вступив у володіння і управління
спадковим майном до з'явлення інших спадкоємців, не вправі
розпоряджатися спадковим майном (продавати, заставляти та ін.),
поки не мине шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не
буде одержано ним свідоцтво про право на спадщину.
     До закінчення зазначеного строку або до одержання свідоцтва
про право на спадщину спадкоємець вправі робити за рахунок
спадкового майна лише такі витрати:
     1) на покриття витрат по догляду за спадкодавцем під час
його хвороби, а також на його похорони;
     2) на утримання осіб, які перебували на утриманні
спадкодавця;
     3) на задоволення претензій, що випливають з законодавства
про працю, та інших претензій, прирівнених до них;
     4) по охороні спадкового майна і по управлінню ним.

     С т а т т я 553. Відмова від спадщини *

     Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись
від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на
користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до
спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь
держави або окремих державних, кооперативних або інших
громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої
заяви не допускається.
     Вважається, що відмовився від спадщини також той
спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про
прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

     С т а т т я 554. Прирощення спадкових часток *

     В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за
заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті
528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців
за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
     Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним
спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві,
який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і
розподіляється між ними в рівних частках.
     Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли
спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого
спадкоємця, держави чи державної, кооперативної або іншої
громадської організації (стаття 553 цього Кодексу) або коли
замість спадкоємця, який відпав, призначено іншого спадкоємця
(підпризначення спадкоємця - стаття 536 цього Кодексу).

     С т а т т я 555. Перехід спадщини до держави

     Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави:
     1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав
державі;
     2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні
за заповітом;
     3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;
     4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті
528 і 534 цього Кодексу);
     5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
     Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на
користь держави, до держави переходить частка спадкового майна,
належна цьому спадкоємцеві.
     Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана
тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до
держави.
     У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що
входить до складу спадщини, або право на частку в авторській
винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився,
припиняється.

     С т а т т я 556. Відповідальність спадкоємця по боргах
                      спадкодавця і витратах третіх осіб *

     Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргах
спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. На
таких саме підставах відповідає держава, до якої надійшло майно,
у порядку статей 534, 553, 555 цього Кодексу.
     При наявності кількох спадкоємців вони відповідають по
боргах спадкодавця пропорціонально до одержаних ними спадкових
часток.
     Вимоги кредиторів спадкодавця підлягають задоволенню раніше
претензій осіб, на користь яких спадкодавцем покладено на
спадкоємців зобов'язання.
     Спадкоємці, які прийняли спадщину, відшкодовують у межах
дійсної вартості спадкового майна  необхідні витрати, яких
зазнали треті особи по догляду за спадкодавцем під час його
хвороби, на похорони спадкодавця, а також по охороні спадкового
майна і по управлінню ним. Відшкодування зазначених витрат
(якщо його не було проведено раніше відповідно до частини другої
статті 552 цього Кодексу) провадиться поряд з задоволенням вимог
кредиторів спадкодавця.

     С т а т т я 557. Порядок пред'явлення претензій
                      кредиторами спадкодавця *

      Кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня
відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям, які
прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття
спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в
той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за
місцем відкриття спадщини.
     Претензії пред'являються незалежно від строку настання
права вимоги.
     Недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне за
собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.

     С т а т т я 558. Охорона спадкового майна *

     Державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини
або за місцем знаходження спадкового майна, а в населених
пунктах, де немає державної нотаріальної контори, - виконавчий
комітет міської, селищної, сільської Ради народних депутатів
вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в
інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або
кредиторів.
     Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма
спадкоємцями, а якщо його не прийнято - до закінчення строку,
встановленого для прийняття спадщини.

     С т а т т я 559. Призначення хранителя або опікуна
                      спадкового майна *

     При наявності у складі спадщини майна, що потребує
управління (жилий будинок тощо), а також у разі пред'явлення
позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями
державна нотаріальна контора призначає хранителя майна, а в
населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори,
виконавчий комітет міської, селищної, сільської Ради народних
депутатів призначає над зазначеним майном опікуна.

     С т а т т я 560. Видача свідоцтва про право на спадщину *

     Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в
державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини
свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину
видається також державною нотаріальною конторою при переході
спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього
Кодексу).

     С т а т т я 561. Строк  для видачі свідоцтва про право на
                      спадщину

     Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за
законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
     При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом
свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з
дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є
дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва,
інших спадкоємців немає.
     Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках
видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття
спадщини.

     С т а т т я 562. Поділ спадкового майна

     Поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців,
що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться
судовим порядком відповідно до часток належних кожному з
спадкоємців за законом або за заповітом.
     При наявності зачатого, але ще не народженого спадкоємця,
спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з
виділом належної йому спадкової частки. Для охорони інтересів
спадкоємця, що не народився, до участі в поділі повинен бути
запрошений представник органу опіки і піклування.

     С т а т т я 563. Спадкоємство в колгоспному дворі *

     В разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні
двору не відкривається.
     Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів
двору не залишається, до майна двору застосовуються правила
цього розділу.
     Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті
переходить до спадкоємців на загальних підставах.
     Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві
майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною
трудовою діяльністю в сільському господарстві.

     С т а т т я 564. Спадкоємство вкладів

     Порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в
державних ощадних касах і Державному банку СРСР за
спеціальними вказівками вкладників визначається статутами
названих кредитних установ і виданими в установленому порядку
правилами.
     Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або
банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до
спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу.