Глава 16. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

     С т а т т я 178. Види забезпечення виконання зобов'язань

     Виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом
або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і
поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з
їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між
соціалістичними організаціями - гарантією.

     С т а т т я 179. Неустойка

     Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або
договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові
в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,
зокрема в разі прострочення виконання.
     Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише
дійсна вимога.
     Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу,
пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або
неналежне виконання зобов'язання (стаття 210 цього Кодексу).

     С т а т т я 180. Форма угоди про неустойку

     Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в
письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність
угоди про неустойку (штраф, пеню).

     С т а т т я 181. Застава

     В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання
одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно
перед іншими кредиторами, за винятками, зазначеними в
законодавстві Союзу РСР і Цивільному процесуальному кодексі
Української РСР.
     Заставою може забезпечуватися лише дійсна вимога.
     Якщо інше не зазначено в  законі або договорі, застава
забезпечує вимогу в тому обсязі, в якому вона існує на момент
задоволення, зокрема проценти, відшкодування збитків, заподіяних
просроченням виконання, неустойку (штраф,пеню), а також
відшкодування витрат по стягненню.
     Застава виникає в силу договору або закону.

     С т а т т я 182. Заставодавець *

     Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа.
Заставодавець повинен бути власником заставленого майна або мати
право оперативного управління ним (стаття 87-1 цього Кодексу).

     С т а т т я 183. Предмет застави *

     Предметом застави може бути всяке майно, за винятком того,
на яке не може бути звернено стягнення в силу статей 93, 96, 99
цього Кодексу.
     Перелік предметів, які не приймаються в заставу ломбардами,
встановлюється виконавчими комітетами обласних, міських (міст
республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

     С т а т т я 184. Зміст і форма договору застави

     В договорі застави повинно бути зазначено найменування і
місце проживання (місцезнаходження) сторін, опис, оцінка і
місцезнаходження заставленого майна, суть, розмір і строк
виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
     Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
Договір застави жилого будинку повинен бути нотаріально
посвідчений з накладенням заборони (арешту) на жилий будинок.
     Застава майна  в ломбарді оформляється видачею ломбардом
заставного білета.
     Недодержання правил цієї статті тягне недійсність договору
застави.

     С т а т т я 185. Передача заставленого майна заставо-
                      держателеві і момент виникнення права
                      застави

     Заставлене майно, за винятком жилих будинків, передається
заставодержателеві, якщо інше не встановлено законом або
договором.
     Право застави щодо жилих будинків виникає з моменту
нотаріального посвідчення застави (накладення на будинок
заборони), а щодо іншого майна - з моменту передачі цього майна
заставодержателеві, а якщо за законом або договором воно не
підлягає передачі - то з моменту укладення договору.

     С т а т т я 186. Обов'язки заставодержателя *

     Заставодержатель, якому передано заставлене майно, повинен
належним чином його зберігати. Він відповідає за збереження
майна, якщо не доведе, що втрата або псування цього майна
сталися не з його вини.
     Ломбард повинен страхувати прийняте ним в заставу майно в
повній сумі його вартості за оцінкою, яка була зроблена за
згодою сторін при прийнятті майна в заставу, а вироби з
дорогоцінних металів і коштовних каменів - по державних
розцінках.
     Заставодержатель не має права користуватися заставленим
майном, якщо інше не передбачене законом або договором.

     С т а т т я 187. Витребування заставленого майна

     Заставлене майно, що вибуло з володіння заставодержателя
або боржника, у якого воно було залишено (стаття 185 цього
Кодексу), може бути витребуване заставодержателем відповідно до
статті 150 цього Кодексу.

     С т а т т я 188. Збереження застави при переході права
                      власності на заставлене майно *

     В разі переходу права власності (права оперативного
управління) на заставлене майно від заставодавця до іншої особи
право застави зберігає силу щодо нового власника.

     С т а т т я 189. Звернення стягнення заставодержателем на
                      майно боржника *

     В разі невиконання боржником забезпеченого заставою
зобов'язання задоволення вимоги кредитора з вартості
заставленого майна провадиться за рішенням суду, арбітражу або
третейського суду, якщо інше не встановлене законом.
     Якщо суми, одержаної від продажу заставленого майна, не
вистачає для покриття вимоги заставодержателя, він має право,
при відсутності іншої вказівки в законі або договорі, одержати
суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, проте не
користуючись при цьому перевагами перед іншими кредиторами.
     В разі непогашення в установлений строк позички,
забезпеченої заставою майна в ломбарді, ломбард реалізує це
майно в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української
РСР.
     В разі загибелі заставленого майна, коли воно було
застраховане, заставодержатель має право привілеєвого
задоволення з страхового відшкодування.

     С т а т т я 190. Припинення застави

     Право застави припиняється:
     1) з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
     2) в разі загибелі заставленого майна;
     3) в разі придбання заставодержателем права власності на
заставлене майно;
     4) в разі примусового продажу заставленого майна.

     С т а т т я 191. Порука

     За договором поруки поручитель зобов'язується перед
кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого
зобов'язання в повному обсязі або в частині.
     Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
     Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі.
Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

     С т а т т я 192. Відповідальність поручителя

     В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не
встановлено договором поруки.
     Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник,
зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування
збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором
поруки.
     Особи, які разом поручились, відповідають перед кредитором
солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

     С т а т т я 193. Права поручителя, який виконав
                      зобов'язання

     Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав
кредитора по цьому зобов'язанню.
     Кожний з кількох поручителів має право зворотної вимоги до
боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

     С т а т т я 194. Припинення поруки

     Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею
зобов'язання.
     Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох
місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову
до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений,
або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди
відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного
року з дня укладення договору поруки.

     С т а т т я 195. Завдаток

     Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з
договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів
другій стороні в підтвердження укладення договору і в
забезпечення його виконання.
     Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка
дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за
невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала
завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму
завдатку.
     Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору,
зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням
суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше.

     С т а т т я 196. Гарантія

     Правила статей 191 і 194 цього Кодексу поширюються на
гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення
погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено
законодавством Союзу РСР і Української РСР.