Глава 11. СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 112. Поняття спільної власності *
Майно може належати на праві спільної власності двом або
кільком колгоспам чи іншим кооперативним на іншим громадським
організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або
іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом
чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток
(часткова власність) або без визначення часток (сумісна
власність).
С т а т т я 113. Право спільної часткової власності *
Володіння, користування і розпорядження майном при спільній
частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при
відсутності згоди - спір вирішується судом.
Не може бути встановлено такий порядок користування жилим
будинком, при якому учаснику спільної часткової власності
виділяються в користування тільки непридатні для проживання або
підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до
своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає
перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним
майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і
платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного
майна.
Кожний учасник спільної часткової власності має право на
оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в
спільному майні.
С т а т т я 114. Право привілеєвої купівлі частки в спільній
власності *
При продажу частки в спільній власності сторонній особі
решта учасників спільної часткової власності має право
привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона
продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з
прилюдних торгів.
Продавець частки в спільній власності зобов'язаний
повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової
власностї про намір продати свою частку сторонній особі з
зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта
учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення
права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо
будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом
десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі
продати свою частку будь-якій особі. Якщо кілька учасників
спільної часткової власності виявили бажання придбати частку в
спільній власності, право вибору покупця надається продавцю.
При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі
інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може
звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і
обов'язків покупця.
С т а т т я 115. Виділ частки з спільного майна
Кожний з учасників спільної часткової власності має право
вимагати виділу своєї частки з спільного майна.
Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом
будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо
без нерозмірної шкоди для його господарського призначення.
В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову
компенсацію.
С т а т т я 116. Звернення стягнення на частку в спільному
майні
Кредитор учасника спільної часткової власності вправі
пред'явити позов про виділ частки його боржника для звернення на
неї стягнення.
С т а т т я 117. Припинення права спільної часткової
власності держави і громадян, кооперативних
або інших громадських організацій і
громадян *
Право спільної часткової власності держави і громадян,
кооперативних або інших громадських організацій і громадян
підлягає припиненню протягом одного року, що обчислюється з дня
виникнення спільної власності, шляхом:
1) розділу майна в натурі, коли цей розділ можливий;
2) викупу державою, кооперативною або іншою громадською
організацією часток, належних громадянам;
3) продажу громадянам частки, належної державі,
кооперативній або іншій громадській організації;
4) продажу всього майна з наступним розподілом вирученої
суми між учасниками спільної власності відповідно до їх часток.
Вибір одного з наведених способів визначається угодою
громадянина з відповідним державним органом, кооперативною або
іншою громадською організацією, а при відсутності такої угоди -
судом.
Право спільної власності держави і громадян на майно, що
являє собою особливу цінність, може бути в кожному окремому
випадку припинено на підставі постанови Ради Міністрів
Української РСР шляхом викупу державою часток, належних
громадянам.
При продажу державним органом, кооперативною або іншою
громадською організацією своєї частки в спільній власності на
жилий будинок привілеєве право купівлі належить особам, які
проживають у цій частині будинку, з додержанням вимог частин
другої і третьої статті 114 цього Кодексу, а при їх відмові або
нездійсненні цього права - решті учасників спільної власності.
С т а т т я 118. Порядок користування жилим будинком, що є
спільною частковою власністю *
Якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок
за угодою між собою встановили порядок користування відособленими
приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки
кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у
виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона
обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній
власності на цей будинок.
С т а т т я 119. Наслідки надбудови, прибудови або
перебудови будинку, що є спільною частковою
власністю
Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок
збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом
прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти
учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній
власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому
підлягають відповідній зміні.
С т а т т я 120. Власність колгоспного двору *
Майно колгоспного двору належить його членам на праві
сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство
на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні,
жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний
сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Крім того, колгоспному дворові належать передані в його
власність членами двору їх трудові доходи від участі в
громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у
власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і
особистого користування, придбані на спільні кошти.
С т а т т я 121. Володіння, користування і розпорядження
майном колгоспного двору
Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного
двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
При відсутності згоди спір про володіння, користування або
розпорядження майном колгоспного двору виріщується судом за
позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років.
Особи віком від п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий
позов пред'явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або
піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли
п'ятнадцяти років, може бути пред'явлений їх батьками
(усиновителями) або опікуном.
С т а т т я 122. Відповідальність колгоспного двору по
зобов'язаннях його членів
По угодах, укладених главою колгоспного двору, відповідає
своїм майном колгоспний двір, якщо з обставин справи не випливає,
що угода укладена в особистих інтересах самого глави двору.
Інші члени двору відповідають по своїх зобов'язаннях своїм
особистим майном і своєю часткою в майні двору (стаття 123 цього
Кодексу), якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в
інтересах двору.
Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочинною дією
члена колгоспного двору, може бути звернене на майно двору, якщо
вироком суду встановлено, що це майно придбане на кошти, здобуті
злочинним шляхом, або збільшилось за рахунок цих коштів.
Перелік майна колгоспного двору, на яке не може бути
звернене стягнення по претензіях кредиторів, встановлюється
Цивільним процесуальним кодексом Української РСР.
С т а т т я 123. Визначення частки в майні колгоспного двору
Частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:
1) при виході його з складу двору без утворення нового двору
(виділ);
2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів
(поділ);
3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена
двору.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності
часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і
непрацездатних.
Частку працездатного члена двору в майні двору може бути
зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з
недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною
участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
С т а т т я 124. Виділ з колгоспного двору
При виході одного або кількох членів колгоспного двору з
його складу виділ частки в натурі провадиться з таким
розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його
підсобного господарства будівель, худоби та
сільськогосподарського реманенту.
При неможливості виділити належну членові двору частку майна
в натурі її вартість виплачується йому грішми.
Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають
члени двору, які досягли шістнадцяти років. Особи віком від
п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою
своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах
осіб, що не досягли п'ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх
батьки (усиновителі) або опікун.
С т а т т я 125. Поділ колгоспного двору
При поділі колгоспного двору його майно ділиться між
дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з
врахуванням господарських потреб кожного з дворів.
Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні
члени двору, що є членами колгоспу.
Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого
після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами
статей 123 і 126 цього Кодексу.
С т а т т я 126. Втрата права на частку в майні колгоспного
двору
Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку
в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав
участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства
двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав
участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову
військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
С т а т т я 127. Власність господарства громадян, які
займаються індивідуальною трудовою
діяльністю у сільському господарстві *
У власності господарства громадян, які займаються
індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, що
грунтується виключно на особистій праці членів господарства, крім
майна, зазначеного в статті 120 цього Кодексу, може бути робоча
худоба і сільськогосподарський реманент, необхідні для обробітку
ділянки землі, відведеної в користування цим громадянам.
Майно господарства громадян, які займаються індивідуальною
трудовою діяльністю у сільському господарстві, зазначене у
частині першій цієї статті, належить їм на праві сумісної
власності (стаття 112 цього Кодексу).
До відносин сумісної власності господарства громадян, які
займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському
господарстві, застосовуються правила статей 121-126 цього
Кодексу.
В особистій власності окремих членів господарства громадян,
які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському
господарстві, не може бути майно, зазначене в частині першій цієї
статті.