Глава 2. ОСОБИ
1. ГРОМАДЯНИ
С т а т т я 9. Правоздатність громадян
Здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна
правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами
Української РСР та інших союзних республік.
Правоздатність громадянина виникає в момент його народження
і припиняється з смертю.
С т а т т я 10. Зміст правоздатності громадян *
Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій
власності, право користування жилими приміщеннями та іншим
майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і
місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і
мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції,
промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті
немайнові права.
С т а т т я 11. Дієздатність громадян
Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і
створювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність)
виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після
досягнення вісімнадцятирічного віку.
У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до
досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг
вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з
моменту одруження.
С т а т т я 12. Недопустимість обмеження правоздатності і
дієздатності громадян
Ніхто не може бути обмежений у правоздатності або
дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених
законом.
Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або
дієздатності, недійсні.
С т а т т я 13. Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від
п'ятнадцяти до вісімнадцяти років *
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або
піклувальників.
Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди.
Вони також вправі самостійно розпоряджатися своєю заробітною
платою (заробітком) або стипендією, здійснювати авторські або
винахідницькі права на свої твори, винаходи, раціоналізаторські
пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття, але при
наявності достатніх підстав орган опіки і піклування може
обмежити їх в праві самостійно розпоряджатися своєю заробітною
платою (заробітком) або стипендією.
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
несуть відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам, в
порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти
років, що є членами колгоспного двору, по володінню, користуванню
і розпорядженню майном двору визначаються статтями 121 і 124
цього Кодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти
років по внесенню вкладів у кредитні установи і по розпорядженню
внесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 14. Обсяг дієздатності неповнолітніх, які
не досягли п'ятнадцяти років
За неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди
укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони
вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.
Права неповнолітніх віком до п'ятнадцяти років по внесенню
вкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними ними
вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 15. Обмеження дієздатності громадян, які
зловживають спиртними напоями або
наркотичними засобами *
Громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями або
наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке
матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності в
порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом
Української РСР, і над ним встановлюється піклування.
Він може укладати угоди по розпорядженню майном, а також
одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і
розпоряджатись ними лише за згодою піклувальника, за винятком
дрібних побутових угод.
При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями
або наркотичними засобами суд скасовує обмеження його
дієздатності.
С т а т т я 16. Визнання громадянина недієздатним
Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства
не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути
визнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому Цивільним
процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється
опіка.
Від імені душевнохворого або недоумкуватого, визнаного
недієздатним, угоди укладає його опікун.
В разі видужання або значного поліпшення здоров'я
громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в
дієздатності.
С т а т т я 17. Місце проживання
Місцем проживання визнається те місце, де громадянин
постійно або переважно проживає.
Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти
років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце
проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.
С т а т т я 18. Визнання громадянина безвісно відсутнім
Громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно
відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного
проживання нема відомостей про місце його перебування.
При неможливості встановити день одержання останніх
відомостей про відсутнього початком безвісної відсутності
вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому були
одержані останні відомості про відсутнього, а при неможливості
встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання громадянина безвісно відсутнім визначається
главою 35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
С т а т т я 19. Охорона майна безвісно відсутнього
Над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, на
піставі рышення суду встановлюється опіка. З цього майна
видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній був за
законом зобов'язаний утримувати, і погашається заборгованість по
інших зобов'язаннях безвісно відсутнього.
За заявою заінтересованих осіб орган опіки і піклування може
призначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, а
так само для управління його майном і до закінчення одного року
з дня одержання останніх відомостей про місце його перебування.
С т а т т я 20. Скасування визнання безвісно відсутнім
В разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина,
визнаного безвісно відсутнім, суд скасовує відповідне рішення.
С т а т т я 21. Оголошення громадянина померлим
Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим,
якщо в місці його постійного проживання нема відомостей про місце
його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без
вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу
припускати його загибель від певного нещасного випадку, -
протягом шести місяців.
Військовослужбовець або інший громадянин, який пропав без
вісті в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку
оголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох років з
дня закінчення воєнних дій.
Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається
день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його
померлим. В разі оголошення померлим громадянина, який пропав без
вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу
припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може
визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі.
Порядок оголошення громадянина померлим визначається
главою 35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
С т а т т я 22. Наслідки явки громадянина, оголошеного
померлим
В разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина,
оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом.
Незалежно від часу свого з'явлення, громадянин може зажадати
від будь-якої особи повернення майна, що збереглося і безоплатно
перейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим.
Особи, до яких майно громадянина, оголошеного померлим,
перейшло за відплатними угодами, зобов'язані повернути йому це
майно, коли буде доведено, що в момент придбання майна вони
знали, що громадянин, оголошений померлим, є живим.
Якщо майно оголошеного померлим перейшло за правом
спадкування до держави і було реалізовано, то після скасування
рішення про оголошення громадянина померлим йому повертається
сума, виручена від реалізації майна.
2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ
С т а т т я 23. Поняття юридичної особи
Юридичними особами визнаються організації, які мають
відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і
особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і
відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
С т а т т я 24. Види юридичних осіб *
Юридичними особами є:
державні підприємства та інші державні організації, що
перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за
ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс;
установи та інші державні організації, що перебувають на
державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких
користуються правами розпорядників кредитів (за винятками,
встановленими законом);
державні організації, що фінансуються за рахунок інших
джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс;
колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх
об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР,
підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають
відокремлене майно і самостійний баланс;
державно-колгоспні та інші державно-кооперативні
організації;
інші організації у випадках, передбачених законодавством
Союзу РСР.
Зазначені в цій статті установи та інші державні
організації, що перебувають на державному бюджеті, у випадках,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, діють
від імені відповідно Союзу РСР або Української РСР.
С т а т т я 25. Статут (положення) юридичної особи
Юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи
та інші державні організації, що перебувають на державному
бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і
Української РСР, також і інші організації можуть діяти на
підставі загального положення про організації даного виду.
С т а т т я 26. Правоздатність юридичної особи
Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до
встановлених цілей її діяльності.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту
затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона
повинна діяти на підставі загального положення про організації
даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови
про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність
юридичної особи виникає в момент реєстрації.
С т а т т я 27. Найменування юридичної особи
Юридична особа має своє найменування.
Права і обов'язки господарських організацій, пов'язані з
користуванням фірмовим найменуванням, виробничими марками і
товарними знаками, визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 28. Утворення юридичних осіб
Юридичні особи утворюються в порядку, встановленому
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадські організації, порядок виникнення яких
законодавством не передбачений, утворюються в порядку,
встановленому їх статутом.
С т а т т я 29. Органи юридичної особи
Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе
цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав,
наданих їм за законом або статутом (положенням).
Порядок призначення або обрання органів юридичної особи
визначається їх статутом (положенням).
С т а т т я 30. Місцезнаходження юридичної особи
Місцем знаходження юридичної особи визнається
місцезнаходження її постійно діючого органу.
С т а т т я 31. Філіали і представництва юридичної
особи
Юридична особа може відкривати філіали і представництва в
порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української
РСР.
Керівник філіалу або представництва діє на підставі
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути
другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості
повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у
грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені
законом.
довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.
С т а т т я 32. Відповідальність юридичної особи *
Юридична особа відповідає по своїх зобов'язаннях належним їй
(закріпленим за нею) майном, на яке за законодавством Союзу РСР,
цим Кодексом (статті 93, 96 і 99) та іншими актами законодавства
Української РСР може бути звернено стягнення.
С т а т т я 33. Розмежування відповідальності держави і
державних організацій
Держава не відповідає по зобов'язаннях державних
організацій, які є юридичними особами, а ці організації не
відповідають по зобов'язаннях держави.
Умови і порядок відпуску коштів на покриття заборгованості
установ та інших державних організацій, що перебувають на
державному бюджеті, якщо ця заборгованість не може бути покрита
за рахунок їх кошторису, встановлюються законодавством Союзу РСР
і Української РСР.
С т а т т я 34. Розмежування відповідальності державної,
кооперативної або іншої громадської
організації і підприємства, що входить до
її складу *
Державна, кооперативна або інша громадська організація не
відповідає по зобов'язаннях підприємства, що входить до її
складу і є юридичною особою, а це підприємство не відповідає по
зобов'язаннях організації, до складу якої воно входить.
Винятки з цього правила допускаються у випадках,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 35. Розмежування відповідальності кооперативного
об'єднання і кооперативних організацій, що
входять до його складу
Кооперативне об'єднання (спілка) не відповідає по
зобов'язаннях кооперативних організацій, що входять до його
складу, так само як і останні не відповідають по зобов'язаннях
кооперативного об'єднання, до складу якого вони входять, якщо
така відповідальність не випливає з закону або статуту.
С т а т т я 36. Розмежування відповідальності
державно-кооперативної, кооперативної або
іншої громадської організації та її
учасників (членів) *
Кооперативна або інша громадська організація не відповідає
по зобов'язаннях своїх членів.
Члени кооперативної або іншої громадської організації не
відповідають по її зобов'язаннях, якщо для окремих видів
кооперативних організацій інше не передбачено законом або їх
статутами.
Звернення стягнення на пайові внески члена кооперативної
організації не допускається, крім випадків, коли боржник вибуває
з складу членів кооперативної організації.
Якщо вироком суду встановлено, що пайовий внесок члена
житлово-будівельного, дачно-будівельного або іншого кооперативу
складається з коштів, добутих злочинним шляхом, то сума пайового
внеску повертається організації, якій заподіяно шкоду злочином,
або звертається в доход держави.
Колгоспи - учасники міжколгоспної організації, а також
учасники державно-колгоспної або іншої державно-кооперативної
організації не відповідають по її зобов'язаннях. Збитки
організації можуть бути розподілені між її учасниками відповідно
до її статуту (положення).
Міжколгоспні, державно-колгоспні та інші державно-
кооперативні організації не відповідають по зобов'язаннях своїх
учасників.
С т а т т я 37. Припинення юридичної особи *
Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або
реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки)
переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні
юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і
обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день
підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене
законом або постановою про реорганізацію.
Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб
визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради
Міністрів Української РСР.
Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших
громадських організацій може бути визначений їх статутами
(положеннями).
С т а т т я 38. Припинення державних організацій, що є
юридичними особами
Припинення державних організацій, що є юридичними особами,
провадиться тим органом, за рішенням якого вони утворюються.
С т а т т я 39. Припинення державно-кооперативних,
кооперативних та інших громадських
організацій, що є юридичними особами *
Кооперативні, а також державно-колгоспні та інші
державно-кооперативні організації, що є юридичними особами,
припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у законі і в
статутах (положеннях) цих організацій.
Громадські організації, що є юридичними особами, припиняють
свою діяльність на підставах, зазначених в їх статутах.
Реорганізація (злиття, поділ, приєднання)
державно-колгоспних, інших державно-кооперативних, кооперативних
та інших громадських організацій, що є юридичними особами,
допускається тільки за рішенням загальних зборів їх членів або
зборів уповноважених.
С т а т т я 40. Використання майна, що залишається після
ліквідації державно-кооперативних,
кооперативних та інших громадських
організацій *
Майно, що залишається після задоволення вимог усіх
кредиторів ліквідованої кооперативної організації,
використовується, якщо інше не встановлено законом, для
повернення пайових внесків. Решта майна цієї організації, а також
майно ліквідованої іншої громадської організації передається їх
вищестоящим організаціям, а в разі відсутності таких -
відповідному державному органові на загальнокооперативні або
громадські потреби.
Майно, що залишається після задоволення вимог усіх
кредиторів ліквідованої міжколгоспної, державно-колгоспної або
іншої державно-кооперативної організації, розподіляється між її
учасниками пропорціонально до їх внесків.