Дія Закону "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996 року № 486/96-ВР, який чинний з 24.12.1996 року, поширюється на час до усунення Кабінетом Міністрів причин невиконання державою зобов'язань із виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат і прийняття відповідного рішення Верховною Радою.
Факт прийняття Закону "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плата, плата за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02. 2003 року № 554-ІУ та введення його у дію з 1 липня 2003 року (ст. 6 Прикінцевих положень), можна вважати "відповідним рішенням Верховної Ради" за термінологією вище названого Закону від 13.11.19% року № 486/96-ВР. Відповідно до ст. 1 Закону "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" заборгованість із квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовід-ведення, електроенергія,, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризуєть-ся на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Отже, положення наведеного Закону про реструктуризацію боргу і зобов'язання боржника сплачувати розумними, з огляду на рівень доходу, частинами такий борг не суперечать як такі положенням Закону "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги".
Що стосується положень ст. 3 Закону "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", а саме, що пеня за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуга в розмірі, визначеному в договорі про реструктуризацію заборгованості, нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, за умови відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо, то слід врахувати, що за ст. 178 чинного Цивільного кодексу виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.
Таким чином, порядок реструктуризації боргу за житлово-комунальні послуги, у тому числі нарахування пені за невчасне виконання узгоджених частин боргу, не суперечить цивільно-правовим засадам. Навіть за умови, якби Кабінет Міністрів не затвердив вчасно порядок та типову форму договору (постанова КМ №976 від 27.06.2003 року) про щомісячне рівномірне погашення реструкту-ризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги, сторони договору з оплатного надання житлово-комунальних послуг змогли би самостійно на підставі загальних норм Цивільного кодексу укладати договори про реструктуризацію боргу з урахуванням поданих довідок про доходи самими споживачами житлово-комунальних послуг. При цьому "розслідувати" майновий стан споживача енергопостачальні компанії справді не повинні, оскільки у даному випадку діє презумпція сумлінності споживача.
Можливість у судовому порядку притягнути до відповідальності за несплату узгоджених частин боргу і стягнення пені за відповідним договором виникає лише за наявності такого договору реструктуризації заборгованості, належним чином засвідченим споживачем.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 27 (419) 5-11 липня 2003 р.