16 січня 2003 року Верховною Радою України був прийнятий новий Цивільний кодекс України. Він набуває чинності з 1 січня 2004 року. Окреме місце в ньому відводиться такому важливому інституту, як опіка і піклування (гл. 6, ст. 55—79 Цивільного кодексу України; далі — ЦК). У зв'язку з цим проаналізуємо обсяг здійснення опіки і піклування згідно з зазначеним нормативно-правовим актом.
Опіка і піклування — це особлива форма турботи про дітей. Вони здійснюються уповноваженими на це органами і встановлюються з метою забезпечення особистих немайно-вих і майнових прав, інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб (далі — дітей), а також осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК).
Слід на початку сказати, що малолітньою вважається особа у віці до 14 років (ст. 31 ЦК), а неповнолітньою — особа у вщі від 14 до 18 років (ст. 32 ЦК). Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування (ст. 58 ЦК), а піклування — над неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування (ст. 59 ЦК).
Згідно зі ст. 1 Закону "Про охорону дитинства" діти, позбавлені батьківського піклування, — це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку із позбавленням їх батьківських прав, відібранням від батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавленням волі та перебування їх під вартою на час слідства, розшуком батьків органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Опіка і піклування встановлюються над такими дітьми органами опіки і піклування (ст. 61 ЦК). Виняток стано особи недієздатною або обмежено дієздатною. В такому разі опіку чи піклування встановлює суд (ст. 60 ЦК). Місцем встановлення опіки чи піклування є місце проживання особи, яка потребує опіки чи піклування або місце проживання опікуна (піклувальника).
Орган опіки і піклування призначає опікуна (піклувальника) за його письмовою заявою переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних стосунках із підопічним з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При цьому враховується побажання підопічного.
Опіка і піклування — необхідний захід для захисту дитини, оскільки вона (дитина) немає повного обсягу дієздатності.
Малолітня особа (як було сказано вище — особа у віці до 14 років) має право вчиняти дрібні побутові правочини (правочин, згідно зі ст. 202 ЦК — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків), тобто правочини, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному і соціальному розвитку і стосуються предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немай-нові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 31 ЦК). Малолітня особа не відповідає за завдану нею шкоду.
Якщо малолітня особа вчинила правочин за межами її дієздатності, цей правочин може бути схвалений її батьками (усиновлюва-чами) або одним із них, з ким вона проживає, чи опікуном, якщо протягом місяця ці особи не заявили свої претензії іншій стороні. В протилежному випадку правочин вважається нікчемним відповідно до ст. 203 ЦК.
Неповнолітня особа (особа віком від 14 до 18 років) до цього ж має право:
Інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її дієздатності, може бути схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном, якщо протягом місяця ці особи не заявили свої претензії іншій стороні. В протилежному випадку правочин вважається оспорюваним, тобто у випадку заперечення з боку заінтересованої особи він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.
У новому ЦК введено положення про надання повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК) особі, яка досягла 16 років. Відповідне рішення приймає орган опіки і піклування на підставі заяви заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Якщо згода батьків на це відсутня, рішення про надання повної цивільної дієздатності приймає суд. Умови, за яких орган опіки і піклування чи суд приймають рішення про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі, наступні:
Орган опіки і піклування, який призначив опікуна (піклувальника), повинен роз'яснити йому права та обов'язки як особи, яка здійснює високу місію захисту прав дитини. Права та обов'язки опікуна і піклувальника відрізняються між собою.
Опікун має такі права:
— вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави;
— вчиняти від імені підопічного правочини, які виходять за межі його цивільної дієздатності;
— на оплату за виконання ним своїх обов'язків;
— на звільнення його від виконання своїх обов'язків;
— на судовий захист у разі виникнення спору щодо виконання ним своїх обов'язків;
— самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо;
— за наявності згоди органу опіки і піклування управляти майном, яке належить на праві власності підопічному, або передати його за договором в управління іншій особі.
Піклувальник має права:
— надавати згоду на вчинення неповнолітнім правочинів, які виходять за межі його цивільної дієздатності;
— на оплату за виконання ним своїх обов'язків.
— на звільнення його від виконання своїх обов'язків;
— на судовий захист у разі виникнення спору щодо виконання ним своїх обов'язків;
Обов'язки опікуна: .
— дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням;
— дбати про виховання, навчання підопічного та його розвиток;
— вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного;
— дотримуватися вимоги щодо заборони вчинення деяких правочинів — укладання договорів із підопічним (крім передавання підопічному майна у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички), а також щодо зобов'язування від його імені порукою;
— дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах, у тому числі враховуючи бажання підопічного.
Обов'язки піклувальника:
— дбати про створення для неповнолітнього необхідних побутових умов, про його виховання, навчання та розвиток;
— вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного;
— дотримуватися обмежень щодо надання згоди на укладення підопічним правочинів, які виходять за межі його цивільної дієздатності, — на укладення договорів між підопічним та його дружиною (чоловіком) або близькими родичами (крім надання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички).
Крім вчинення дій від імені малолітнього опікуном та надання згоди піклувальником на вчинення неповнолітнім правочинів, є правочини, які здійснюються тільки за згодою органу опіки і піклування. Недотримання цієї вимоги тягне за собою нікчемність відповідного правочину (ст. 224 ЦК). Нікчемність правочи-ну означає недійсність його згідно із законом та відсутність необхідності визнання його таким у судовому порядку. Без дозволу органу опіки і піклування опікун не має права здійснювати такі правочини, а піклувальник — надавати згоду неповнолітньому на їх вчинення:
— відмова від майнових прав підопічного;
— видання письмових зобов'язань від імені підопічного;
— укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) спеціальній державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку (квартири);
— укладення договорів щодо іншого цінного майна.
Незважаючи на те, що вищевказані правочини, вчинені без дозволу органів опіки і піклування, є нікчемними, їх у судовому порядку можуть визнати дійсними за умови, що вони відповідають інтересам дитини (ст. 224 ЦК).
Опікуна чи піклувальника може бути звільнено від виконання своїх повноважень органом опіки і піклування та судом. Орган опіки і піклування звільняє вищевказаних осіб за їх власною заявою та за заявою особи, над якою встановлено піклування. Заява опікуна (піклувальника) органом опіки і піклування розглядається протягом одного місяця. Особа виконує свої повноваження до винесення рішення органом опіки і піклування чи до закінчення 1 місяця (якщо заява не була розглянута в місячний термін).
Крім звільнення опікуна (піклувальника) від виконання своїх обов'язків, органом опіки і піклування відповідні функції в певних випадках здійснює суд за заявою органу опіки і піклування. Підставами для прийняття судом рішення є невиконання вказаною особою своїх обов'язків, а також поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Крім звільнення опікуна чи піклувальника від своїх обов'язків, опіка та піклування щодо дитини у деяких випадках припиняються.
1). Опіка (ст. 76 ЦК):
— у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);
— у разі досягнення дитиною 14 років (у цьому випадку опікун набуває статусу піклувальника).
2. Піклування (ст. 77 ЦК):
— у разі досягнення дитиною повноліття (18 років);
— у разі реєстрації неповнолітнім шлюбу;
— при наданні неповнолітньому повної цивільної дієздатності.
Отже, новий Цивільний кодекс України на більш високому рівні врегулював питання опіки і піклування, забезпечивши надійний захист прав дітей.