К О М Е Н Т А Р
19.06.2003
Довічний догляд...
молодого і здорового
Нова норма: Верховна Рада України ухвалила новий Цивільний
кодекс України ( 435-15 ) (далі - ЦК).
Це означає, що істотно змінено правове регулювання такого
делікатного цивільно-правового інституту, як довічне утримання
(догляд).
Як відомо, за відповідним договором одна сторона (відчужувач)
передає другій стороні (набувачеві) у власність певне майно, а
взамін набувач зобов'язується довічно утримувати відчужувача та
(або) доглядати.
Основні відмінності цього договору за старим ( 1540-06 )
(чинним лише до кінця року) і новим ЦК ( 435-15 ) зводяться до
того, що:
1) чинний ЦК ( 1540-06 ) регулює питання лише довічного
утримання особи, а новий ЦК ( 435-15 ) - і довічного утримання
особи, і її догляду (утримувати і доглядати - різні речі);
2) старий кодекс ( 1540-06 ) передбачає можливість передати
взамін довічного утримання лише будинок чи його частину, а новий
- житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або
рухоме майно, яке має значну цінність;
3) сьогодні відчужувати майно (а отже, бути об'єктом
довічного догляду чи утримання) може лише непрацездатна особа за
віком або станом здоров'я, тоді як за новим ЦК ( 435-15 ) -
будь-яка фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Новий ЦК ( 435-15 ) передбачив, що набувачем у договорі
довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна
фізична або юридична особа (чинний кодекс жодних вимог до набувача
не висуває). Якщо доглядати або утримувати беруться кілька
фізичних осіб (наприклад, чоловік і дружина, брат і сестра, або
зовсім чужі люди), то вони стають співвласниками майна, переданого
їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної
сумісної власності. Відповідно солідарним (спільним) має бути їх
обов'язок перед відчужувачем.
Ще одна новела нашого цивільного права полягає в тому, що
такий договір може бути укладений на користь третьої особи, тобто
одна особа утримуватиме відчужувача, а інша отримає його майно.
Незмінною залишається форма укладення договору довічного
утримання (догляду) - як і раніше, він має бути укладений у
письмовій формі та нотаріально посвідчений. Понад те, якщо
предметом цього договору є нерухоме майно (наприклад, будинок,
квартира), то документ ще й підлягає державній реєстрації.
Набувач стає власником переданого йому за цим договором майна
відповідно до загальних правил, якими визначається момент набуття
власності за договором (ст. 334 ЦК ( 435-15 ), - з моменту
нотаріального посвідчення договору або з моменту його державної
реєстрації (якщо йдеться про нерухоме майно).
Новий ЦК ( 435-15 ) визначає обов'язки того, хто взявся
довічно утримувати (доглядати) іншу людину. У договорі можна
закріпити всі види матеріального забезпечення, а також усі види
догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його,
навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання
(догляду).
Закон встановлює певні правові обмеження щодо майна, яке є
предметом зазначеного договору. Так, набувач не має права до
смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за
договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього
договір застави, передавати його у власність іншій особі на
підставі іншого правочину. На таке майно не може бути звернене
стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення) майна, яке
було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи
зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.
Звертаємо увагу, що за новим ЦК ( 435-15 ) договір довічного
утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої
він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання
набувачем своїх обов'язків незалежно від його вини. У такому разі
відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним
передане, і має право вимагати його повернення. А витрати,
зроблені набувачем на утримання або догляд відчужувача, за таких
обставин не підлягають поверненню;
2) на вимогу набувача. Якщо він розриває договір через
неможливість його подальшого виконання з поважних (істотних)
причин, то суд може залишити за ним право власності на частину
майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого доглядач
(опікун) належно виконував свої обов'язки за договором.
Якщо набувач помер раніше від того, кого він доглядав
(опікував), то обов'язки довічного утримання чи догляду переходять
до спадкоємців, до яких перейшло передане відчужувачем право на
майно. А в разі відсутності таких або відмови спадкоємців від
зазначеного майна право власності на нього повертається до
відчужувача.
Для довідки: новий ЦК ( 435-15 ) парламент ухвалив 16 січня
2003 р., він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його
текстом можна ознайомитися у "Голосі України" за 12 та
13 березня ц. р.
Микола МЕЛЬНИК, доктор юридичних наук.
Анатолій БЕНЬ, оглядач "Голосу України".