• Консультують фахівці департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України


 
 

Порядок ведення діяльності фізичнию особою — платником єдиного податку

Який порядок сплати єдиного податку та чому змінюються його ставки?

Указом № 727/98 встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого вона обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін яких настав на дату подання заяви.
Для новостворених i зареєстрованих у встановленому порядку суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб ст. 6 Указу № 727/98 визначено, що у разі прийняття ними рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вони подають про це заяву без додержання вищезазначеного терміну, але за умови дотримання певних вимог Указу та сплати всіх установлених податків (обов’язкових платежів), термін сплати яких настав на дату подання заяви, i вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Заява подається за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 599. Крім подання письмової заяви підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку, оскільки Свідоцтво — це документ, що засвідчує саме сплату єдиного податку.
У разі щомісячної сплати єдиного податку вона здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим,
в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу) i розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за окремо взятий місяць, за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн., тоді як для юридичної особи розмір єдиного податку залежить від результатів фінансово-господарської діяльності.
Якщо платник єдиного податку здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво i сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.
Указом № 727/98 визначено межі граничних розмірів ставок єдиного податку, а місцеві ради самостійно визначають види діяльності, на які встановлюватимуться ставки єдиного податку, та розміри ставок на ці види діяльності, i протягом календарного року можуть змінювати ставки єдиного податку. Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва відповідною місцевою радою змінюються (збільшуються чи зменшуються) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведено оплату, не провадиться.

Які строки сплати єдиного податку для фізичної особи?

Указом № 727/98 встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Для новостворених та зареєстрованих в установленому порядку суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб ст. 6 Указу № 727/98 визначено, що у разі прийняття ними рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вони подають про це заяву без дотримання вищезазначеного терміну, але за умови дотримання певних вимог Указу та сплати всіх установлених податків, обов’язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви, i вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Крім подання письмової заяви, підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку, оскільки Свідоцтво — це документ, що засвідчує саме сплату єдиного податку.
Для суб’єкта малого підприємництва — фізичної особи сплата єдиного податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, у якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.

Чи можна фізичній особі одночасно бути платником єдиного та фіксованого податку?

Порядок оподаткування доходів громадян прибутковим податком з громадян, у тому числі й тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, регулюється Декретом № 13-92. Механізм застосування положень Декрету викладено в Інструкції № 12.
Оподаткування доходів громадян, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, провадиться відповідно до положень розділу четвертого Декрету № 13-92, порядок застосування яких викладено в п. 4 Інструкції № 12.
Оподатковуваним доходом громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержаним у відповідному звітному періоді доходом. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними ГДПІ України за погодженням з Міністерством економіки й Державним комітетом України сприяння малим підприємствам та підприємництву, наведеними у додатку 6 до Інструкції № 12.
З метою правильного визначення оподатковуваного доходу громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести облік доходів i витрат, безпосередньо пов’язаних з їх одержанням, та подавати до податкового органу у визначеному порядку декларації про доходи i витрати.
Згідно зі ст.14 розділу четвертого Декрету № 13-92 громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів i надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платниками ринкового збору відповідно до чинного законодавства, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого податку, включаючи членів сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти; валовий дохід від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні — 119000 грн.). Доходи таких громадян, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються в загальному вищевикладеному порядку.
Не дозволяється застосування фіксованого податку в разі здійснення торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
З метою реалізації державної політики з питань розвитку i підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 01.01.99 р. Указом № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи i в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебувають не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн.
Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.
Чинним порядком оподаткування доходів, одержуваних громадянами, в тому числі від здійснення підприємницької діяльності, є порядок, передбачений Декретом.
Обмежень щодо переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів i надання супутніх такому продажу послуг на ринках i сплачують при цьому фіксований податок, Указ № 727/98 не встановлює. Отже, такі громадяни можуть на свій вибір обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від такої діяльності: за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо місцевою радою встановлено ставку єдиного податку на такий вид діяльності, чи сплачувати фіксований податок.

Чи може фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка здійснює свою діяльність у сфері грального бізнесу, перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності?

Закон № 2063-III визначає правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для більш широкого впровадження ринкових реформ в Україні.
Цим Законом визначено поняття суб’єктів малого підприємництва, сферу дії Закону, мету державної підтримки малого підприємництва, органи, що здійснюють таку підтримку, програму й основні напрями державної підтримки малого підприємництва.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2063-III до суб’єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та які здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством, включаючи галузь сільського господарства, крім діяльності у сфері грального бізнесу, на яку дія цього Закону (ст. 2) не поширюється. Тобто державна підтримка, основні напрями якої визначено у ст. 5 Закону № 2063-III, до переліку яких входить i запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, на суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі фізичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу, не поширюється.
Враховуючи зазначене, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які надають послуги у сфері грального бізнесу, що підлягають патентуванню, з метою оподаткування доходів, одержуваних від такої діяльності, повинні застосовувати загальну систему оподаткування з придбанням торгового патенту згідно із Законом № 98/96-ВР.

Чи можна отримати Свідоцтво про сплату єдиного податку, якщо у фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності є заборгованість зі сплати адміністративного штрафу?

Указом № 727/98, який регулює порядок запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва, i зокрема фізичними особами, визначено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу), з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву (за встановленою формою) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви (податки та збори (обов’язкові платежі), що справляються на території України, визначені Законом № 1251-ХІІ (статті 14,15)).
Орган державної податкової служби за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов’язаний протягом 10 робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Стягнення адміністративного штрафу передбачається за вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з КпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян i посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках i розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, i він не належить до визначених Законом № 1251-ХІІ податків i зборів (обов’язкових платежів).

Чи може суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа — платник єдиного податку здійснювати операції за видом діяльності, який не зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку, за умови сплати максимальної вартості єдиного податку?

Згідно з Указом № 727/98 (ст. 2) фізична особа — платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць
(з використанням найманої праці, включаючи членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу) i розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. за календарний рік.
Якщо місцевою радою за місцем державної реєстрації фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності не встановлено ставки єдиного податку на певний вид діяльності, у державного податкового органу немає підстав для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку на такий вид діяльності.
Указом № 727/98 встановлено, що у разі коли фізична особа — суб’єкт малого підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності залежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін сплати яких настав на дату подання заяви) фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу), з якого вона обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву (ст. 2 Указу № 727/98), де зазначає вид діяльності (види діяльності), на який (які) місцевою радою встановлено ставки єдиного податку i який (які) здійснюватиме фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку, що повинна сплачувати ця фізична особа. Крім подання письмової заяви підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку, оскільки Свідоцтво — це документ, що засвідчує саме сплату єдиного податку.
Зазначені фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності у письмовій заяві види підприємницької діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку, що видається такій особі, а також у Довідці про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, якщо платник єдиного податку використовує у підприємницькій діяльності найману працю.

Який прядок ведення Книги обліку доходів i витрат фізичними особами — платниками єдиного податку?

Указом № 727/98 визначено, що форма Книги обліку доходів i витрат, які підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, а також порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється Державною податковою адміністрацією України (ст. 4 Указу).
Для платника єдиного податку — фізичної особи порядок ведення Книги обліку доходів i витрат затверджено Порядком № 599.
Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських i фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів i витрат згідно з додатком 10 до Інструкції № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи «Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)», «Витрати на виробництво продукції», «Сума виручки (доходу)», «Чистий дохід».
У графі «Сума виручки (доходу)» відображається фактично отримана сума виручки (як за наявності первинних документів, так i за їх відсутності). Згідно зі ст. 1 Указу № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У графі «Витрати на виробництво продукції» відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.
Книга має перебувати на місці здійснення підприємницької діяльності.
Записи платник єдиного податку веде в хронологічному порядку — в календарній послідовності виникнення фактів отримання доходів та фактів понесення витрат.
Книга та первинні документи (у тому числі електронні) зберігаються у платника єдиного податку протягом трьох років після останнього зробленого у Книзі запису.
Водночас згідно з Указом суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи сплачують єдиний податок за ставками, встановленими місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів їх сімей, — збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу) i розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Враховуючи зазначене, важливою умовою під час ведення платниками єдиного податку Книги обліку доходів i витрат є заповнення граф «Період обліку (день, тиждень, місяць)» та «Сума виручки (доходу)».
Як зазначено в постанові № 507, оскільки право надання роз’яснення щодо Указу № 727/98 покладено на Кабінет Міністрів України, книги обліку доходів i витрат (вищезазначена ф. 10) додатково отримуються суб’єктом малого підприємництва — фізичною особою, яка провадить торговельну діяльність, на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів (п. 3 постанови № 507).
Платник єдиного податку самостійно подає для реєстрації до податкового органу необхідну кількість книг обліку доходів i витрат. Аркуші Книги нумеруються, прошиваються, скріплюються печаткою податкового органу, затверджуються підписом керівника податкового органу або його заступника.
У Книзі, яку веде найманий працівник, має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові платника єдиного податку, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, що перебуває у трудових відносинах з цим платником податку, а також серію та номер виданої довідки про трудові відносини.
У разі звільнення одного найманого працівника та працевлаштування іншого суб’єкт підприємницької діяльності самостійно вносить до Книги відповідні записи та нові відомості щодо найманого працівника згідно з виданою довідкою про трудові відносини з платником єдиного податку.
У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації) суб’єкта підприємницької діяльності, звільнення найманого працівника без працевлаштування іншого або закінчення аркушів у Книзі відповідальний працівник податкового органу робить у ній відповідний запис («Книгу анульовано», інспектор (ПІБ), дата), i вона залишається на зберіганні у підприємця протягом трьох років.

Чи може фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності — платник єдиного податку визначати валові витрати за нормами?

Згідно з Указом № 727/98 суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають можливість застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності при додержані ними умов, визначених ст. 1 Указу, зокрема обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Ставка єдиного податку для суб’єкта малого підприємництва — фізичної особи встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів його сім’ї, — збільшується на 50% за кожну особу) i розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Враховуючи зазначене, важливою умовою під час ведення платниками єдиного податку Книги обліку доходів i витрат є заповнення графи «Сума виручки». У графі «Витрати на виробництво продукції» зазначається сума документально підтверджених витрат, оскільки згідно зі ст. 13 Декрету № 13-92 норми витрат враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків прибуткового податку з громадян, платником якого платник єдиного податку не є (ст. 6 Указу № 727/98).

Чи можна фізичній особі — платнику єдиного податку застосовувати як спосіб розрахунку бартер?

Згідно з Указом № 727/98 суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням способу оподаткування одержаних доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при додержані ними умов, визначених ст. 1 Указу, зокрема обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності i розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Згідно зі ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій
з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Обмеження щодо застосування способу розрахунку за продану продукцію (товар, роботу, послугу) зазначено у ст. 1 Указу.
Згідно із Законом № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Тобто бартер є товарним обміном (міною),
а відповідно до ЦК (статті 241, 242) кожен з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, i покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються, відповідно, правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
Згідно із Законом № 334/94-ВР (п. 1.31 ст. 1) продаж товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Враховуючи зазначене, у разі порушення вимог ст. 1 Указу № 727/98, зокрема перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом календарного року 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання декларації про доходи за такий звітний період у порядку, встановленому Декретом № 13-92.

Фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності перейшла в установленому порядку на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й сплатила за квартал єдиний податок, але не розпочала свою діяльність з поважних причин. Чи може вона зарахувати сплачену суму податку на наступний квартал?

Указом № 727/98 встановлено, що фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності самостійно (за власним бажанням) обирають спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов’язковому додержанні відповідних умов, зазначених у ст. 1 цього Указу.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва, у тому числі фізична особа, не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу),
з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727/98), та пред’являє платіжний документ про сплату єдиного податку.
Орган державної податкової служби на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності i документа про сплату єдиного податку протягом 10 робочих днів видає безоплатно Свідоцтво про сплату єдиного податку або надає письмову мотивовану відмову.
Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єкти малого підприємництва можуть з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), подавши відповідну заяву до податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу). Слід мати на увазі, що автоматично втрачається можливість застосування протягом цього календарного року спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, оскільки ст. 4 Указу № 727/98 визначено, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Якщо фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка в установленому Указом № 727/98 порядку перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержала Свідоцтво про сплату єдиного податку i не відмовилась від її застосування у вищезазначеному порядку, вона повинна й надалі дотримуватися всіх норм Указу № 727/98 i, зокрема, сплачувати в установлений цим Указом термін єдиний податок. Перенесення в такому випадку сплаченої суми єдиного податку на наступні періоди за будь-яких обставин Указом № 727/98 не передбачено.

Відносини з найманими працівниками

Якою має бути чисельність найманих працівників у платника єдиного податку?

Указом № 727/98 (ст. 1) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи при додержанні ними обов’язкових вимог, визначених цим Указом, зокрема протягом календарного року у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, може перебувати не більше 10 осіб.
Для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності — платників єдиного податку (на відміну від юридичних осіб — платників єдиного податку, де середньооблікова чисельність працюючих протягом календарного року визначається за методикою, затвердженою органами статистики) чисельність найманих працівників, включаючи членів сім’ї, які можуть перебувати у трудових відносинах з ними протягом календарного року, визначається таким чином.
У поданій до податкового органу за місцем державної реєстрації у встановленому порядку письмовій заяві для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності вказує чисельність та поіменний склад найманих працівників, включаючи членів його сім’ї, з якими укладено трудові угоди та кількість яких на день складання заяви не може перевищувати 10 осіб.
На кожну особу, включаючи членів сім’ї, яка перебуває у трудових відносинах з платником єдиного податку, видається Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку.
Якщо на день складання заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності кількість найманих працівників, включаючи членів сім’ї, вже досягає 10 осіб, то відкриття додаткових робочих місць не дозволяється (за умови, що не була зменшена чисельність протягом дії Свідоцтва (кварталу)).
Якщо у заяві зазначено менше 10 найманих працівників, включаючи членів сім’ї, то у разі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найманого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників i отримати довідки для цих працівників виходячи з того, щоб загальна чисельність знов же не перевищувала 10 осіб.
У разі коли зменшується чисельність працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва, платник єдиного податку повинен повернути довідки на звільнених працівників, але сплачена сума єдиного податку у вигляді збільшення ставки єдиного податку на 50% за звільненого працівника поверненню не підлягає та не збільшується до кінця періоду, за який здійснено сплату за звільненого працівника, якщо платник єдиного податку замість звільнених працівників приймає інших у тому самому періоді. На кожного нового працівника видається Довідка, оскільки довідки, як i Свідоцтво, видані платнику єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у них.
При втраті Довідки доплату за працівника може бути припинено лише починаючи з наступного кварталу.
Після закінчення терміну дії Свідоцтва воно разом з усіма довідками підлягає поверненню у п’ятиденний термін до органу державної податкової служби, який їх видав, а у разі продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється відповідний запис у Свідоцтві за підписом керівника органу податкової служби або його заступника, який засвідчується печаткою. Аналогічні записи здійснюються в довідках найманих працівників, які продовжують діяльність у платника єдиного податку.
Отже, при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва фізичні особи — платники єдиного податку починаючи з моменту застосування спрощеної системи оподаткування i до кінця календарного року на будь-який момент здійснення підприємницької діяльності за участю найманих працівників повинні мати не більше 10 осіб, незважаючи на те, які зміни (збільшення, зменшення)
в чисельності найманих працівників сталися протягом календарного року.

Чи може фізична особа — платник єдиного податку укладати з фізичними особами договори цивільно-правового характеру?

Можливість укладання суб’єктами підприємницької діяльності, як фізичними, так i юридичними особами, договорів з громадянами на використання їх праці для здійснення підприємницької діяльності встановлено Законом № 698-ХІІ (ст. 9).
Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
За договором підряду підрядник зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст. 332 ЦК).
Трудові відносини громадян регулюються, зокрема, КЗпП, Законом № 108/95-ВР та іншими нормативними актами з цих питань.
Згідно зі ст. 21 КЗпП трудовий договір — це угода між працівником i власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.
Укладання з громадянином трудового договору (контракту, угоди) на використання його праці зобов’язує підприємця забезпечувати умови та охорону праці, її оплату, а також інші соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.
Оплата праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами, регулюється трудовим законодавством i, зокрема, Законом № 108/95-ВР та КЗпП.
Відповідно до Закону № 108/95-ВР заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, визначену таким трудовим договором.
У такому випадку працівник виконує трудову функцію за дорученням або наказом роботодавця згідно з укладеним трудовим договором (контрактом). При цьому всі вигоди (тобто доходи) від виконання працівником трудової функції, а також усі ризики, пов’язані з таким виконанням або невиконанням, отримує (несе) роботодавець.
Доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ i організацій усіх форм власності, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності,
з якими громадянин має трудові відносини за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки i здійснення відрахувань до фонду соціального страхування. Питання щодо укладення трудових договорів, ведення трудових книжок регулюються трудовим законодавством.
Доходи, одержувані громадянами за місцем основної роботи, оподатковуються за шкалою ставок прогресивного оподаткування, встановленою Указом № 1082/95, розрахованою з урахуванням положень Указу № 762/96, з наданням громадянам у відповідних випадках встановлених законодавством пільг щодо прибуткового податку.
Ці доходи підлягають також обкладанню:
збором на обов’язкове державне пенсійне страхування (утримується у джерела виплати із сукупного оподатковуваного доходу працівника при доходах до 150 грн. включно за ставкою 1%, при доходах понад 150 грн. — за ставкою 2%);
збором на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності i витратами, зумовленими народженням та похованням (утримується у джерела виплати із суми оплати праці, що підлягає обкладенню прибутковим податком, за ставкою 0,25% — якщо зарплата менша або дорівнює 150 грн., та за ставкою 0,5% — якщо зарплата становить понад 150 грн.);
збором на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (утримується у джерела виплати із суми оплати праці, що підлягає обкладенню прибутковим податком, за ставкою 0,5%).
У разі одержання громадянином доходів не за місцем основної роботи прибутковий податок утримується у джерела виплати за ставкою 20 відсотків.
Указом № 727/98 встановлено, що фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності самостійно (за власним бажанням) можуть обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов’язковому додержанні відповідних умов, зазначених у ст. 1 цього Указу. Так, зокрема, у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, протягом року мають право перебувати не більш як 10 осіб i обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Згідно зі ст. 2 Указу № 727/98 ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності, а в разі здійснення її з використанням найманої праці або за участю членів сім’ї платника єдиного податку, які перебувають у трудових відносинах з ним, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
При цьому слід враховувати, що платники єдиного податку не звільняються від покладеного на них обов’язку нарахування (утримання, перерахування) прибуткового податку з громадян із доходів, що виплачуються ними найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, які перебувають з ними у трудових відносинах або працюють за іншими договорами цивільно-правового характеру, а також своєчасного повідомлення податковим органам про виплачені доходи та утриманий з виплачених громадянам доходів прибутковий податок у встановленому порядку.

Чи необхідно укладати трудові договори між платником єдиного податку i членами його сім’ї?

Указом № 727/98 встановлено, що фізичні особи — суб`єкти підприємницької діяльності самостійно (за власним бажанням) можуть обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов’язковому додержанні відповідних умов, зазначених у ст. 1 Указу: зокрема, у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно зі ст. 2 Указу № 727/98 ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності.
У разі якщо суб’єкт малого підприємництва — фізична особа прийняв рішення щодо розширення підприємницької діяльності шляхом використання найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, то розмір ставки єдиного податку для такого суб’єкта збільшується на 50% за кожну найману особу, включаючи членів сім’ї.
Виходячи із зазначеного, суб’єкт малого підприємництва — платник єдиного податку не може залучати для здійснення підприємницької діяльності осіб, включаючи членів своєї сім’ї, з якими не укладено трудові договори, оскільки це порушує умови, що дають змогу застосовувати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.
Трудові відносини громадян регулюються, зокрема, КЗпП, Законом № 108/95-ВР та іншими нормативними актами з цих питань.
Оподаткування доходів, які виплачуються платником єдиного податку найманим працівникам, включаючи членів сім’ї, залежить від того, вважається таке місце роботи основним чи неосновним для такого працівника.
Порядок оподаткування таких доходів викладено у відповідних розділах Декрету № 13-92.
Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім’ї, яка перебуває з ним у трудових відносинах, видається Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку. Довідка повинна знаходитися на робочому місці названих осіб та пред’являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.

Платник єдиного податку здійснює один вид діяльності i має найманих працівників, які допомагають здійснювати підприємницьку діяльність у різних містах (у межах України). Яку ставку єдиного податку він повинен сплачувати i чи повинен утримувати прибутковий податок та інші збори з доходів найманих осіб (пенсіонера, особи, яка працює за сумісництвом)?

Указом № 727/98 право встановлювати ставки єдиного податку для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності надано місцевим радам.
Згідно зі ст. 2 Указу ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів його сім’ї, ставка єдиного податку, встановлена місцевою радою для самостійного здійснення підприємницької діяльності, збільшується на 50 відсотків за кожну особу) незалежно від того, здійснює такий суб’єкт, у тому числі за участю найманих осіб, підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації. Указ не встановлює будь-якого територіального обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності платником єдиного податку (лише за місцем державної реєстрації чи в іншому територіальному районі (місці) України).
Протягом календарного року ставки єдиного податку на той чи інший вид діяльності місцеві ради можуть переглядати (збільшувати або зменшувати) або за своїми рішеннями скасовувати.
Статтею 2 Указу встановлено, що суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, який сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, включаючи членів його сім’ї, які перебувають з ним у трудових відносинах, тобто звільняється від обов’язку нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування (в тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення) саме на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та перерахування до відповідних державних цільових фондів.
Згідно зі ст. 6 Указу № 727/98 безпосередньо платник єдиного податку — фізична особа також звільняється від сплати збору на обов’язкове соціальне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а також від сплати податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Разом з тим фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку не звільняються від покладеного на них обов’язку нарахування (утримання, перерахування) прибуткового податку i вищезазначених зборів до цільових фондів із сум заробітної плати (винагороди), що виплачується ними найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, оскільки в такому випадку платниками прибуткового податку i зазначених зборів є вже не фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а безпосередньо працівники, які перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей.

Чи повинен платник єдиного податку — фізична особа сплачувати 50 відсотків ставки єдиного податку за найманого працівника, працевлаштованого за сприяння Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття?

Згідно з Указом № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва — як для фізичних, так i для юридичних осіб.
Статтею 1 цього Указу визначено умови, за дотримання яких фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, має право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема, якщо у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ст. 1 Указу).
Згідно зі ст. 2 Указу фізична особа — суб’єкт малого підприємництва сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, що встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку, встановлена місцевою радою для самостійного здійснення підприємницької діяльності, збільшується на 50 відсотків за кожну особу, в тому числі й за найманого працівника, працевлаштованого за сприянням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Якщо наймана особа платника єдиного податку перебуває у декретній відпустці, чи може такий платник взяти на її місце іншу особу i як він повинен сплачувати єдиний податок?

З метою правильного вирішення цього питання ДПА України звернулася до Мінпраці та соцполітики України.
Як повідомили у Міністерстві, згідно з КЗпП (п. 2 ст. 23) суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка використовує найману працю, має право укласти строковий трудовий договір з іншим працівником на час відсутності основного працівника — на період декретної відпустки.
У такому випадку, оскільки фактично використовується праця працівника, прийнятого за строковим трудовим договором, ставка єдиного податку за нього збільшується на 50%.
При цьому чисельність найманих працівників у штатному розписі буде збільшено на одну особу, але ставка єдиного податку збільшуватиметься на 50% лише за тих працівників, працю яких фактично використовують. Звертаємо увагу на дотримання платником єдиного податку вимоги ст. 1 Указу № 727/98 стосовно того, що протягом року у трудових відносинах, включаючи членів сім’ї, може перебувати не більше 10 осіб (отже, якщо у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою перебуває 10 осіб i одна з них перебуває у відпустці по догляду за дитиною, то такий платник не може на період декретної відпустки укласти строковий трудовий договір з іншим працівником на час відсутності основного працівника).
В іншому випадку, коли на місце працівника, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не прийнято іншу особу, ставка єдиного податку для платника єдиного податку за такого найманого працівника, що перебуває у відпустці, не збільшується.
Аналогічні роз’яснення надано Держкомітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (лист від 30.05.2002 р. № 1-2221/2951).

Звітність фізичної особи — платника єдиного податку

Яку звітність необхідно подавати фізичним особам — платникам єдиного податку?

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.
Протягом п’яти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник подає до податкового органу звіт встановленої форми, в якому, зокрема, зазначаються:
види підприємницької діяльності, які здійснювалися протягом звітного кварталу;
фактична чисельність працівників у звітному кварталі;
сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі;
обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.
Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі державної податкової служби, а при надсиланні звіту поштою — дата відправки на штампі відділення зв’язку.
Форму звіту наведено в додатку 3 до Порядку № 599.

Чи повинні платники єдиного податку подавати до податкового органу в установленому порядку декларацію про доходи?

Згідно з Указом № 727/98 (ст. 2) доходи, отримані фізичною особою — платником єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Указу фізична особа — суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) з доходів, одержуваних нею від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Згідно з роз’ясненнями Кабінету Міністрів України, викладеними у постанові № 507, на суб’єкта малого підприємництва — фізичну особу, який відповідно до абзацу четвертого частини першої ст. 6 Указу № 727/98 не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), не поширюються вимоги розділу четвертого Декрету № 13-92 (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу), в тому числі i щодо зобов’язань з подання декларації як суб’єктом підприємницької діяльності — платником єдиного податку стосовно доходів, що обкладаються єдиним податком. Отже, якщо суб’єкт малого підприємництва — фізична особа — платник єдиного податку протягом календарного року одержує лише доходи від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком, він не подає декларацію про доходи до податкового органу.
Якщо протягом календарного року платник єдиного податку одержує доходи, які не обкладаються єдиним податком, такі доходи оподатковуються на загальних підставах згідно з Декретом № 13-92.

Який порядок подання фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності до податкового органу звітності за умови, що вона не розпочала свою підприємницьку діяльність i не подала відповідної заяви до податкового органу на перехід на спрощену систему оподаткування?

Згідно з Інструкцією № 80 після одержання свідоцтва про державну реєстрацію фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності повинна у п’ятиденний термін звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік з відповідними документами.
Після взяття на податковий облік фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності повинна самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку чи фіксованого податку шляхом придбання фіксованого патенту до податкового органу суб’єктом підприємницької діяльності подається у встановленому порядку відповідна заява.
У разі неподання фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чи на сплату фіксованого податку на таку особу поширюються норми п. 4 ст. 14 Декрету № 13-92 зі змінами, внесеними, зокрема, Законом № 2181-III.
Згідно з положенням цієї статті фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність (незалежно від того, отримують вони доходи чи ні), подають до податкового органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня — за I квартал, 9 серпня — за I півріччя, 9 листопада — за 9 місяців, 9 лютого наступного року — за звітний рік).

Зміна способу оподаткування

Яким чином повідомити податкову інспекцію про перехід на загальну систему оподаткування, якщо у фізичної особи — платника єдиного податку виручка склала більше 500 тис. грн.?

Згідно з Указом № 727/98 суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням способу оподаткування одержаних доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при додержані ними умов, визначених ст. 1 Указу, зокрема обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
У разі порушення цієї умови (ст. 5 Указу) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою прибуткового податку з громадян, який регулюється Декретом
13-92, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання декларації про доходи та витрати за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки. Декларація про доходи подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (ст. 14 Декрету № 13-92 та пп. 14.4 п. 14 Інструкції № 12), тобто не пізніше: 10 травня — за I квартал, 9 серпня — за I півріччя, 9 листопада — за 9 місяців, 9 лютого наступного року — за звітний рік).

Фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності працювала за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності й отримала дохід (попередню оплату), але з II кварталу 2003 р. перейшла на загальну систему оподаткування i в ньому понесла витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу в I кварталі. Чи може вона ці витрати зазначити в декларації про доходи за II квартал 2003 р.?

Декретом № 13-92 регулюється порядок оподаткування доходів, одержуваних протягом календарного року громадянами, зареєстрованими в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, від здійснення підприємницької діяльності (розділ четвертий статей 13,14). Механізм застосування норм цього Декрету, зокрема щодо визначення складу витрат для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, викладено в Інструкції № 12.
Згідно зі ст. 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом громадян, одержаним протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням у відповідному звітному періоді (кварталі, календарному році) доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом № 334/94-ВР.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, подають до державного податкового органу в установленому чинним законодавством порядку декларацію (форма № 1), де зазначають загальні суми одержаного валового доходу (виручки), витрат, понесених з одержанням такого доходу, i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
До декларації про доходи, одержані за звітний період (квартал, рік), включаються тільки валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого саме в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі та підтверджені документально, тобто виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх витрат, а тільки тієї їх частини, яка цьому доходу відповідає та підтверджена документально, незалежно від того, коли такі витрати понесено.
Законом № 2181-III (пп. 19.4.14 п. 19.4 ст. 19) внесено зміни до п. 4 ст. 14 Декрету № 13-92 щодо порядку подання декларацій фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності.
З огляду на це було внесено зміни до Інструкції № 12, згідно з якими п. 14.4 було викладено у такій редакції: «громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року в строки, визначені законом...».
Як випливає із запитання, дохід (попередня оплата) було одержано в I кварталі 2003 р., протягом якого застосовувалася спрощена система оподаткування, обліку та звітності згідно з Указом № 727/98. Отже, цей дохід обкладався єдиним податком, розмір якого не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. за календарний рік. Відповідно до ст. 2 Указу № 727/98 доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності.
З II кварталу 2003 р. фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності перейшла на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, i витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу в I кварталі, було понесено в II кварталі, тому підстав для їх включення до Книги обліку доходів i витрат та декларації про одержані доходи за II квартал 2003 р. немає.

Якщо протягом 2002 р. виручка від здійснення підприємницької діяльності (спосіб оподаткування — спрощена система оподаткування, обліку та звітності) становила понад 500 тис. грн., коли можна знову перейти на спрощену систему оподаткування?

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, до яких належать i фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, регулюється Указом № 727/98.
Указом встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. (ст. 1).
Керуючись ст. 3 Указу № 727/98, Кабінет Міністрів України постановою № 507 роз’яснив, що у ст. 1 Указу під словом «рік» слід розуміти календарний рік (з 1 січня по 31 грудня).
У разі порушення вимог, установлених ст. 1 Указу № 727/98, зокрема перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою прибуткового податку з громадян, що регулюється Декретом № 13-92, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст. 5 Указу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання декларації про доходи за підсумками звітного кварталу, наступного за тим, у якому виникло перевищення обсягу виручки. Декларація про доходи подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (ст. 14 Декрету).
Крім того, за погодженням з Держпідприємництвом України наказом № 521 було внесено зміни до Порядку № 599, згідно з якими державним податковим органом Свідоцтво про сплату єдиного податку надається фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності після одержання відповідної заяви на календарний рік.
Отже, якщо у фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за 2002 календарний рік виручка перевищила 500 тис. грн., тобто визначений у ст. 1 Указу № 727/98 граничний розмір, то така особа не може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності протягом 2003 р.

Відповіді підготовлено за сприяння заступника директора Департаменту
Зінаїди МОРОЗ

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 20 травень 2003 року