ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                  29.11.2002  N 18645/7/35-3017

                                      Начальникам управлінь
                                      боротьби з відмиванням
                                      доходів, одержаних злочинним
                                      шляхом,
                                      УПМ ДПА в Автономній
                                      Республіці Крим, областях,
                                      м. Києві та Севастополі


                      Методичні рекомендації
            щодо визнання окремих договорів постачання
      металобрухту недійсними у господарських судах України


                             (Витяг)

     Департаментом  боротьби  з   відмиванням  доходів,  одержаних
злочинним  шляхом,   ДПА  України  у  ході   аналізу  використання
арбітражної практики у процесі  проведення фінансових розслідувань
підготовлені   методичні   рекомендації  щодо   визнання   окремих
договорів постачання металобрухту недійсними в господарських судах
України.

     Розгляд  та вивчення  цих  методичних рекомендацій  необхідно
проводити з погляду на підготовку матеріалів для документування та
розслідування кримінальної справи про злочин, передбачений статтею
213 КК України ( 2341-14 ) "Порушення порядку здійснення  операції
з металобрухтом".

     У  подальшому  напрацьовані   матеріали  використовуються  як
предикатний  злочин   для  доказу  об'єктивної   сторони  злочину,
передбаченого ст.   209   КК  України  (  2341-14  )  "Легалізація
(відмивання) грошових коштів та іншого майна,  здобутих  злочинним
шляхом".

     Нормативне обгрунтування.  Відносини, що виникають  у процесі
здійснення операцій  з металобрухтом, регулюються  Законом України
від 05.05.99 N 619-XIV ( 619-14 ) "Про металобрухт". Відповідно до
вищезазначеного Закону операції з  металобрухтом  -  це  збирання,
заготівля,  переробка,  транспортування,  реалізація брухту чорних
металів,  а також збирання, заготівля, переробка, транспортування,
реалізація   брухту   кольорових   металів   і  його  металургійна
переробка.

     Слід  зазначити,  що  спеціалізовані  підприємства  (суб'єкти
підприємницької   діяльності),    які   здійснюють   операції    з
металобрухтом,  мають спеціальне  технологічне брухтопереробне  та
вантажопідйомне   обладнання,   вагове   господарство,   складські
приміщення,   кваліфікований  персонал,   забезпечують  згідно   з
законодавством  протипожежну, екологічну та  радіаційну безпеку  і
контроль  якісного  складу  металобрухту  та  отримали  відповідні
ліцензії.

     Види  господарської діяльності,  що підлягають  ліцензуванню,
порядок  ліцензування, державний  контроль  у сфері  ліцензування,
відповідальність суб'єктів господарювання  та органів ліцензування
за  порушення законодавства  у сфері  ліцензування визначає  Закон
України від  01.06.2000  N  1775-III ( 1775-14 ) "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності".

     Норми зазначеного Закону (  1775-14  )  встановлюють  перелік
видів  господарської  діяльності,  які підлягають ліцензуванню,  а
саме:  відповідно до пункту 36 статті 9  цього  Закону  заготівля,
переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних
металів як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.

     Доарбітражне документування операцій. У  практичній роботі на
діючі   брухтозаготівельні  суб'єкти  підприємницької   діяльності
металобрухт, в  основному, постачається від  приватних підприємств
та  приватних  підприємців,  але  в  документальному  забезпеченні
подібних угод зазначається постачання металоконструкції.

     Отже, за  таких умов складання угод  підприємствами приватної
власності ліцензія  на право проведення операцій з  брухтом чорних
та кольорових металів не потрібна.  Таким чином, маскуючи операції
з  брухтом  чорних  та кольорових  металів  під  угоди  постачання
металоконструкції,  СПД-постачальники  умисно   порушують  порядок
здійснення операції з металобрухтом.

     Відповідно  до  статті  4 Закону  України  "Про  металобрухт"
( 619-14 ) наявність  документів,  що  засвідчують  набуття  права
власності   на  металобрухт,  та  акти  приймання  металобрухту  є
обов'язковими супровідними документами  і  повинні  знаходитися  в
місцях  знаходження  металобрухту  та  зберігатися  протягом трьох
років.

     Крім  того,  вимоги до  оформлення операцій  з  металобрухтом
визначено статтею   6   даного   Закону   (   619-14  ).  Суб'єкти
підприємницької    діяльності,    які    здійснюють     реалізацію
металобрухту,    повинні    засвідчувати   його   документом   про
відповідність  металобрухту  встановленим  стандартам,  нормам   і
правилам.   Металобрухт  під  час  транспортування  його  у  межах
України,   крім   загальних   документів,   пов'язаних    з    цим
транспортуванням, супроводжується також документами про походження
і власника металобрухту,  відповідність металобрухту  встановленим
стандартам, нормам і правилам.

     Під   час   проведення  фінансових   розслідувань   суб'єктів
підприємницької діяльності,    що    здійснюють     операції     з
металобрухтом,   має  малу  вірогідність  встановлення  походження
брухту у зв'язку з:

     - відсутністю  транспортних  документів,  підтверджуючих факт
перевезення товару;

     - відсутністю актів про походження брухту;

     - відсутністю [документального  підтвердження]  відповідності
металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

     Отже,  при відсутності  документально підтвердженого  джерела
походження  брухту  господарські суди  приймають до  уваги  наявні
документи,  а саме  - документи  щодо поставки  металоконструкцій,
оскільки вони складені відповідно до вимог чинного законодавства.

     При розслідуванні типових матеріалів необхідно взяти до уваги
вимоги статті 245 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )  (далі  -
ЦК  України)  "Договір  поставки"  та  вимоги  статті  248 "Якість
продукції, що поставляється" ЦК України, відповідно до якої якість
продукції,   що  поставляється,  повинна  відповідати  стандартам,
технічним умовам або зразкам.

     Поряд  з цим треба  виходити з того,  що відповідно до  вимог
статті 153  ЦК  України  (  1540-06 ) "Укладення договору" договір
вважається укладеним,  коли між сторонами у потрібній  у  належних
випадках  формі  досягнуто  згоди  по всіх істотних умовах.  Таким
чином, виходячи з наведеного, якість товару (продукції) є істотною
умовою договору поставки і при відсутності однієї з істотних умов,
зазначених в договорі, він вважається неукладеним.

     При  цьому при  складанні позовних  заяв  у відповідності  до
статті 49  ЦК  України  (  1540-06  ) необхідно вказувати наступні
наслідки визнання угод недійсними:

     - односторонню  реституцію, тобто зворотне  виконання отримує
лише одна сторона - сумлінна. По  другій стороні все передається у
дохід держави;

     - недопущення   реституції   та  обертання  всього,  що  було
передано у виконання або повинно було бути  передано  по  угоді  в
дохід держави.

     При  поданні позовної  заяви про визнання  угоди недійсною  з
двостороннім умислом  треба відображати, у чому  конкретно полягає
завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення
угоди,  а також  необхідно зазначити  матеріальні збитки,  завдані
державі діяльністю обох сторін.

     Головним доказом,  що підтверджує умисел  однієї з сторін,  є
відсутність спеціальних дозволів чи  ліцензій, обов'язковість яких
передбачена вимогами чинного законодавства.

     Згідно  із  Законами  України  "Про  судоустрій" від 05.06.81
N 2022-X ( 2022-10 ) зі змінами та доповненнями, "Про господарські
суди" від  04.06.91  N  1142-XII  (  1142-12  )  зі   змінами   та
доповненнями  та  Господарським процесуальним кодексом України від
06.11.91 N 1798-XII ( 1798-12 ) зі змінами та доповненнями розгляд
справ  про  визнання  угод  недійсними  відноситься до компетенції
Господарського суду України.

     У ході відпрацювання суб'єктів підприємницької діяльності, що
займаються    брухтозаготовкою,   необхідно   зафіксувати    актом
зустрічної перевірки наступні питання:

     - з'ясувати вимоги до якості товару, який постачається (ГОСТ,
ТУ і т. д.) відповідно до договору (контракту);

     - оприбуткування    металоконструкцій    за   складським   та
бухгалтерським обліком;

     - наявність металоконструкцій на початок року;

     - наявність металоконструкцій на момент проведення перевірки.

     З'ясувавши  вищезазначене  у  разі   встановлення  ознак  для
складання позовних заяв про визнання угод недійсними за ст. 48, 49
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) або неукладеними за ст. 153
необхідно  довести  до  [відома]  суду вимоги ГОСТ 2787-75 "Метали
чорні вторинні" Державного стандарту СРСР,  який діє на  території
України   відповідно  до  Постанови  Верховної  Ради  України  від
12.09.91 (N 1545-XII ( 1545-12 ) "Про порядок  тимчасової  дії  на
території   України   окремих   актів   законодавства   СРСР"   та
розповсюджується  на  вторинні  чорні   метали,   призначені   для
використання  в  якості  металевої шихти в металургійних печах при
плавці чавуну,  при виготовленні з метою  подальшого  використання
стальних  та чавунних відливів і виробництві феросплавів,  а також
для переробки з  метою  подальшого  використання  в  металургійних
печах.

     За   ст.   1   зазначеного  ГОСТУ   вторинні   чорні   метали
підрозділяються:

     1. По  наявності  вуглероду  на  2  класи:  стальний брухт та
відходи, чавунний брухт та відходи.

     2. По наявності легіруючих елементів на дві категорії:
     А - вуглеродисті,
     Б - легіровані.

     3. По показникові якості - на 28 видів.

     4. По наявності легіруючих елементів - на 67 груп.

     Вступною частиною ГОСТ 2787-75 визначено, що дійсний стандарт
поширюється на вторинні чорні  метали, призначені для використання
в якості металевої шихти в  металургійних печах при виплавці сталі
і чавуну.

     Недодержання    стандарту    переслідується     по    Закону.
Відповідальність за  випуск на товарний ринок або  іншу реалізацію
споживачам   недоброякісної,  тобто   такої,   що  не   відповідає
встановленим стандартам, нормам, правилам  і технічним умовам, або
некомплектної  продукції  та  товарів, якщо  такі  дії  вчинені  у
великих розмірах,  передбачена статтею 227 "Випуск  або реалізація
недоброякісної   продукції"   Кримінального    кодексу     України
( 2341-14 ).

     Дані  таблиці N 4  ГОСТ 2787-75 "Брухт  для пакетування N  2"
містять наступне:  "Стальні, листові, поносові і  сортові відходи,
крівля,  легковаговий промисловий і  побутовий брухт, проволока  і
вироби з неї, металоконструкції, труби".

     Отже,   в   металобрухт   для   пакетування   N   2   входять
металоконструкції, а не зворотно. До якості металоконструкцій ГОСТ
2787-75 не відноситься.

     За  таблицею N  1 ГОСТ 2787-75  пакет N  2 кваліфікується  як
стальний   брухт  та  відходи   категорії  "А",  кількість   якого
вимірюється у ваговому вимірі.

     При  опрацюванні матеріалів  за договорами  поставки, в  яких
відсутня можливість встановлення джерела  походження брухту, через
зустрічні  перевірки  встановлюється   факт  використання  товару,
зазначеного  як   металоконструкція,  а  саме:   в  металургійному
виробництві, при проведенні експортних операцій з металобрухтом.

     Вищенаведене  дає можливість  донести  у господарському  суді
необхідність   наявності  ліцензії   на   проведення  операцій   з
металобрухтом в  документальному забезпеченні виконання  угод яких
значаться   металоконструкції,   а   також   списане   обладнання,
устаткування тощо.

     На  даний  час з  використанням зазначеної  методики  виграні
справи в господарських судах України  різних рівнів та стягнуто до
бюджету   значні   суми  коштів   з   діючих   брухтозаготівельних
підприємств.

 Заступник начальника податкової
 міліції, начальник Департаменту
 боротьби з відмиванням доходів,
 одержаних злочинним шляхом,
 генерал-майор податкової міліції                     О.Бондаренко

 "Бухгалтер", N 1, січень, 2003 р.