С т а т т я 306. ( Стаття 306 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Припинення договору піднайму
Піднаймач незалежно від тривалості договору піднайму жилого
приміщення не набуває після закінчення строку договору права на
його відновлення і за вимогою наймача повинен звільнити
приміщення. В разі відмови звільнити приміщення піднаймач підлягає
виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Якщо договір піднайму укладений без зазначеного строку або на
строк до вимоги, наймач зобов'язаний письмово попередити
піднаймача про припинення договору піднайму за три місяці.
Договір піднайму може бути достроково розірваний з підстав,
зазначених у частині першій статті 316 цього Кодексу.
С т а т т я 307. ( Стаття 307 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Тимчасові жильці
Наймач і повнолітні члени його сім'ї, що проживають з ним,
можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в
приміщенні, що знаходиться в їх користуванні, іншим особам
(тимчасовим жильцям) без укладення з ними договору піднайму, тобто
без стягнення плати за користування приміщенням.
Вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця
дозволяється при умові, якщо на кожного жильця виявиться не менше
встановленої для цих випадків норми жилої площі.
Тимчасові жильці зобов'язані звільнити приміщення негайно за
вимогою наймача або членів його сім'ї, що проживають з ним. В разі
відмови наймач або члени його сім'ї вправі вимагати в судовому
порядку виселення тимчасових жильців без надання іншого
приміщення.
С т а т т я 308. ( Стаття 308 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців
у разі припинення договору найму жилого
приміщення
З припиненням договору найму жилого приміщення одночасно
припиняється і договір піднайму, і піднаймач, а також тимчасові
жильці, в разі відмови звільнити приміщення, підлягають виселенню
в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
С т а т т я 309. ( Стаття 309 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Право наймача на обмін жилого приміщення
Наймач жилого приміщення має право обміняти приміщення, яке
він займає, на приміщення, що займає інший наймач, з взаємною
передачею прав і обов'язків за договорами найму.
Обмін жилих приміщень у будинках державних, кооперативних і
громадських організацій, а також у будинках, що належать
громадянам на праві особистої власності, допускається лише за
згодою наймодавця.
Відмова в оформленні обміну жилого приміщення в будинках
місцевих Рад депутатів трудящих, а також відмова в згоді на обмін
приміщення в будинках державних, кооперативних або громадських
організацій може бути оспорена наймачем в судовому порядку.
Для обміну жилого приміщення потрібна письмова згода
повнолітніх членів сім'ї наймача, що проживають з ним, у тому
числі і тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на жилу
площу (статті 289 і 292 цього Кодексу).
Для обміну суміжних кімнат, зв'язаних загальним входом, або
хоча б однієї з них потрібна письмова згода всіх наймачів, що
проживають в них, і повнолітніх членів їх сімей.
С т а т т я 310. ( Стаття 310 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Випадки, коли обмін жилого приміщення
не допускається
Обмін жилого приміщення не допускається лише у випадках:
1) коли до наймача пред'явлений позов про розірвання або
зміну договору найму займаного ним приміщення;
2) коли обмін носить спекулятивний або фіктивний характер;
3) коли одне з обмінюваних приміщень знаходиться в будинку
підприємства або установи, зазначених у статті 317 цього Кодексу,
а наймач іншого приміщення не перебуває з цим підприємством або
установою в трудових відносинах, крім випадків, коли наймач
користується приміщенням в будинку підприємства або установи не в
зв'язку з трудовими відносинами або не може бути виселений без
надання іншої жилої площі;
4) коли будинок загрожує обвалом або підлягає зносу (статті
315 і 319 цього Кодексу);
5) коли жиле приміщення є службовим (стаття 279 цього
Кодексу) або знаходиться в гуртожитку.
С т а т т я 311. ( Стаття 311 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Порядок обміну жилих приміщень
Порядок обміну жилих приміщень встановлюється Міністерством
комунального господарства Української РСР.
С т а т т я 312. ( Стаття 312 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Розірвання договору наймачем
Наймач жилого приміщення має право у будь-який час розірвати
договір.
В разі виїзду наймача і членів його сім'ї на постійне
проживання в інше місце договір найму жилого приміщення вважається
розірваним з дня виїзду.
С т а т т я 313. ( Стаття 313 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Розірвання договору наймодавцем
у судовому порядку
Договір найму жилого приміщення не може бути розірваний і
наймач не може бути виселений з жилого приміщення, яке він займає,
інакше, як у судовому порядку (за винятками, зазначеними у статтях
319-323 цього Кодексу), і за підставами, встановленими законом.
С т а т т я 314. ( Стаття 314 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Обов'язок наймодавця надати наймачеві,
який виселяється, інше приміщення
Наймачеві, який виселяється за передбаченими законом
підставами з будинку місцевої Ради депутатів трудящих або з
будинку державної, кооперативної чи громадської організації,
наймодавець повинен надати інше підпорядковане жиле приміщення,
крім випадків, зазначених у статтях 316, 317, 320-323 цього
Кодексу.
Надаване приміщення повинно знаходитись в межах даного
населеного пункту, в будинку капітального типу, бути впорядкованим
стосовно до умов даного населеного пункту і за розміром не менше
того, що займає виселюваний. Якщо наймач займав окрему квартиру
або більше однієї кімнати, йому відповідно повинна бути надана
окрема квартира або приміщення, що складається з тієї ж кількості
кімнат. Якщо наймач мав лишок жилої площі, приміщення надається
відповідно до норм основної і додаткової площі, передбачених
останньою частиною статті 300 цього Кодексу.
Приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначене
в рішенні суду про розірвання договору і виселення наймача з
зазначенням адреси, за якою це приміщення знаходиться.
С т а т т я 315. ( Стаття 315 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення наймача у зв'язку з знесенням
будинку
Якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, надане за
договором найму, призначений до знесення в зв'язку з відведенням
земельної ділянки для державних або громадських потреб, договір
найму жилого приміщення розривається, причому наймачеві і членам
його сім'ї, незалежно від часу проживання, а в будинках, що
належать громадянам на праві особистої власності, наймачеві і
членам його сім'ї, які проживають в будинку, що зноситься, не
менше одного року, надається інше жиле приміщення (стаття 314
цього Кодексу).
При відмові добровільно пересилитися в надаване приміщення
виселення провадиться в судовому порядку.
Інше жиле приміщення виселюваному надається державною,
кооперативною або громадською організацією, якій відводиться
земельна ділянка.
Якщо знесенню підлягає будинок, належний громадянинові на
праві особистої власності, інша жила площа надається виселюваним
наймачам виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів трудяших, а
коли земельна ділянка відводиться державній організації, якій
виділяються кошти для капітальних вкладень на жиле будівництво, -
цією організацією.
С т а т т я 316. ( Стаття 316 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення без надання виселюваному іншого
жилого приміщення
Якщо наймач або члени його сім'ї систематично руйнують чи
псують жиле приміщення або систематичним порушенням правил
соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання
з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання
і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних
за вимогою наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться
без надання іншого жилого приміщення.
Наймодавець вправі вимагати розірвання договору і виселення
наймача і членів його сім'ї без надання іншого жилого приміщення
також у випадках відсутності наймача і членів його сім'ї понад
строки, зазначенні у статтях 289 і 292 цього Кодексу; у випадках,
коли наймач володіє на праві особистої власності в тому ж
населеному пункті жилим будинком, придатним для постійного
проживання, і має можливість у ньому поселитись, а так само у
випадках систематичного неплатежу квартирної плати наймачами жилих
приміщень у будинках, що належать громадянам на праві особистої
власності.
С т а т т я 317. ( Стаття 317 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Особливі випадки виселення з будинків
підприємств і установ
Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР можуть
бути встановлені списки підприємств і установ найважливіших
галузей народного господарства і окремих відомств, з будинків яких
допускається виселення в судовому порядку без надання жилої площі
робітників і службовців, які припинили трудові відносини в зв'язку
з звільненням за власним бажанням або за порушення трудової
дисципліни, або за вчинення злочину.
Проте без надання жилої площі і в цих випадках не можуть бути
виселені інваліди війни, інваліди праці першої і другої груп,
пенсіонери по старості, персональні пенсіонери, сім'ї осіб, які
перебувають на службі в Збройних Силах СРСР, а також сім'ї
військовослужбовців і партизан, які загинули або пропали без вісті
при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової
служби.
С т а т т я 318. ( Стаття 318 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Адміністративне виселення
Виселення громадян в адміністративному порядку не
допускається, за винятком випадків, зазначених у статтях 319-321
(частини перша - третя), 322 (частина перша), 323 цього Кодексу.
С т а т т я 319. ( Стаття 319 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення в разі загрози обвалу будинку
Якщо будинок, в якому проживає наймач, загрожує обвалом,
договір найму жилого приміщення розривається і наймачеві надається
інше впорядковане приміщення (стаття 314 цього Кодексу) виконавчим
комітетом місцевої Ради депутатів трудящих.
При відмові наймача добровільно переселитись в надаване
приміщення виселення провадиться в адміністративному порядку з
санкції прокурора.
С т а т т я 320. ( Стаття 320 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення осіб, які самоуправно зайняли
жиле приміщення
Особи, які самоуправно зайняли жиле приміщення, підлягають
виселенню в адміністративному порядку з санкції прокурора без
надання іншого жилого приміщення.
С т а т т я 321. ( Стаття 321 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення з службових жилих приміщень
Право користування службовим жилим приміщенням, наданим
працівникові за трудовим договором у зв'язку з умовами роботи або
як службова (посадова) квартира (стаття 279 цього Кодексу),
припиняється одночасно з припиненням трудового договору або
переміщенням працівника чи залишенням роботи, яка дає право на
користування службовою (посадовою) квартирою.
Працівник, який припинив трудові відносини, разом з усіма
особами, що з ним проживають, через місяць після попередження
наймодавцем підлягає виселенню з займаного приміщення в
адміністративному порядку з санкції прокурора без надання іншого
приміщення.
Особи, які займають службові (посадові) квартири, переміщені
на іншу роботу, яка не дає права на користування службовою
(посадовою) квартирою, але залишились працювати в тій же
організації, підлягають виселенню в адміністративному порядку з
санкції прокурора з наданням їм іншого впорядкованого жилого
приміщення (стаття 314 цього Кодексу).
Проте особи, зазначені в частині другій статті 317 цього
Кодексу, а також члени сім'ї померлого працівника, якому було
надане службове жиле приміщення або службова (посадова) квартира,
можуть бути виселені з цих приміщень лише в судовому порядку з
наданням їм іншого впорядкованого жилого приміщення (стаття 314
цього Кодексу).
С т а т т я 322. ( Стаття 322 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення з гуртожитків
Сезонні і тимчасові працівники, які проживають у гуртожитках
і припинили трудові відносини, а також особи, що припинили трудові
відносини з державною, кооперативною або громадською організацією
в зв'язку з звільненням за власним бажанням або за порушення
трудової дисципліни, або за вчинення злочину, чи вибули з учбового
закладу, яким було їм надано місце в гуртожитку, можуть бути через
місяць після попередження наймодавцем виселені в адміністративному
порядку з санкції прокурора без надання їм іншого жилого
приміщення.
Проте особи, зазначені в частини другій статті 317 цього
Кодексу, а також інші особи, які припинили трудові відносини з
організацією, що надала їм місце в гуртожитку, та члени сім'ї
померлого працівника організації, можуть бути виселені з
гуртожитку лише в судовому порядку з наданням їм іншого
впорядкованого жилого приміщення (стаття 314 цього Кодексу).
С т а т т я 323. ( Стаття 323 виключена на підставі Указу ПВР
N 278-11 від 20.05.85 )
Виселення з готелів
Громадяни, що проживають в готелях понад строк, встановлений
Міністерством комунального господарства Української РСР, або не
сплатили пред'явлений їм готелем рахунок, або порушують
встановлені для готелю правила внутрішнього розпорядку, підлягають
виселенню в адміністративному порядку з санкції прокурора без
надання іншого жилого приміщення.
Глава 27.
БЕЗОПЛАТНЕ КОРИСТУВАННЯ МАЙНОМ
С т а т т я 324. Договір безоплатного користування майном
За договором безоплатного користування майном одна сторона
зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове
користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те
ж майно.
До договору безоплатного користування майном відповідно
застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259,
статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей
271 і 272 цього Кодексу.
С т а т т я 325. Строк договору безоплатного користування
майном між соціалістичними організаціями
Строк договору безоплатного користування майном, укладеного
між соціалістичними організаціями, не повинен перевищувати одного
року, якщо законодавством Союзу РСР або Української РСР не
встановлене інше. Якщо договір, який може бути укладений на строк
не більше одного року, укладений на більш тривалий строк, він
вважається укладеним на один рік.
Якщо такий договір укладений без зазначення строку,
застосовується частина перша статті 259 цього Кодексу. Якщо ні
один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього,
договір вважається припиненим по закінченні року.
С т а т т я 326. Наслідки ненадання майна соціалістичною
організацією у безоплатне користування
Якщо соціалістична організація, яка прийняла на себе за
договором обов'язок передати майно у безоплатне користування, не
надасть цього майна, друга сторона вправі вимагати відшкодування
збитків, понесених нею внаслідок витрат, втрати або пошкодження її
майна, викликаних невиконанням договору.
С т а т т я 327. Відповідальність за недоліки майна,
переданого у безоплатне користування
Той, хто передав майно у безоплатне користування, відповідає
за недоліки цього майна, які він навмисно або з грубої
необережності не застеріг при передачі майна.
С т а т т я 328. Передача одержаного в користування майна
третій особі
Той, хто одержав майно в безоплатне користування, вправі
надати це майно у користування третій особі лише за згодою того,
хто передав майно, залишаючись відповідальним перед ним.
С т а т т я 329. Дострокове розірвання договору
Той, хто передав майно у безоплатне користування, вправі
вимагати дострокового розірвання договору у випадках, коли друга
сторона користується майном не відповідно до договору чи
призначення майна або навмисно чи з необережності погіршує стан
майна, а також коли друга сторона без її згоди надала передане їй
у безоплатне користування майно третій особі.
С т а т т я 330. Розірвання договору на вимогу нового
власника майна
Договір безоплатного користування майном, укладений без
зазначення строку, може бути розірваний на вимогу особи, до якої
перейшло право власності (право оперативного управління) на це
майно.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 331. Припинення договору
Договір безоплатного користування майном, крім загальних
підстав припинення зобов'язань, припиняється також в разі смерті
громадянина або припинення юридичної особи, що брали участь у
договорі.
Глава 28.
ПІДРЯД
С т а т т я 332. Договір підряду
За договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на
свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх
матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану
роботу.
С т а т т я 333. Виконання підрядних робіт громадянином
Громадянин може прийняти на себе виконання роботи за
договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і при
умові виконання цієї роботи особистою працею.
С т а т т я 334. Вартість робіт за договором (кошторис)
На виконання робіт, передбачених договором підряду,
складається кошторис.
Якщо виникла необхідність значно перевищити складений
кошторис, підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити про це
замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися від
договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо
підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він
зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування
надкошторисних витрат.
С т а т т я 335. Виконання роботи з матеріалу підрядчика і
його засобами
Підрядчик зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором,
з своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлене
законом або договором.
Підрядчик, що виконує роботу з своїх матеріалів, відповідає
за доброякісність матеріалів.
С т а т т я 336. Виконання роботи з матеріалу
замовника
Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу
замовника, підрядчик відповідає за неправильне використання цього
матеріалу. Підрядчик зобов'язаний дати замовникові звіт про
використання матеріалів і повернути лишок матеріалу.
С т а т т я 337. Обов'язок підрядчика зберігати ввірене йому
майно
Підрядчик зобов'язаний вжити усіх заходів до забезпечення
збереження ввіреного йому замовником майна і несе відповідальність
за всяке упущення, що потягло за собою втрату або пошкодження
цього майна.
С т а т т я 338. Передача організаціями матеріалів і
устаткування за договором підряду
Соціалістичні організації вправі в порядку і межах,
встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР, видавати
свої матеріали і устаткування соціалістичним промисловим
підприємствам для виготовлення продукції за договором підряду.
В договорі, укладеному на підставі цієї статті, крім інших
умов, повинні бути передбачені норми витрати матеріалів, строки
повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність
підрядчика за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків.
С т а т т я 339. Риск випадкової загибелі матеріалів
Риск випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів
несе сторона, що надала матеріали.
С т а т т я 340. Обставини, про які підрядчик зобов'язаний
попередити замовника
Підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити замовника:
1) про недоброякісність або непридатність матеріалів,
одержаних від замовника;
2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності
або придатності виконуваної роботи;
3) про наявність інших, не залежних від підрядчика обставин,
що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.
С т а т т я 341. Наслідки невиконання замовником вимог
підрядчика
Коли замовник, незважаючи на своєчасне і обгрунтоване
попередження з боку підрядчика, у відповідний строк не замінить
недоброякісних або непридатних матеріалів, не змінить вказівок про
спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, які
загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підрядчик
вправі, а за договором між соціалістичними організаціями
зобов'язаний, відмовитись від договору і стягнути понесені з вини
замовника збитки.
С т а т т я 342. Обов'язок замовника прийняти роботу,
виконану підрядчиком
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком
відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у
роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них
підрядчикові без зволікання.
С т а т т я 343. Строки на пред'явлення позовів про виявлені
недоліки в роботі
Позови про виявлені недоліки в роботі, виконаній за договором
підряду, можуть бути пред'явлені замовником:
1) з приводу недоліків у будинках і спорудах, які не могли
бути помічені при звичайному прийнятті роботи (приховані
недоліки), якщо хоча б однією з сторін є громадянин, - протягом
трьох років;
2) з приводу прихованих недоліків в іншому майні - протягом
одного року;
3) з приводу явних недоліків - протягом шести місяців.
Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядчиком і
прийняття її замовником.
Якщо в договорі підряду передбачено гарантійний строк і заява
про виявлені недоліки в роботі зроблена в межах гарантійного
строку, перебіг строку позовної давності починається з дня заяви
про недоліки, а у відносинах між соціалістичними організаціями - з
дня виявлення недоліків у роботі.
Порядок і строки пред'явлення претензій і позовів в разі
істотного порушення договору побутового замовлення визначаються
відповідно до правил статті 350 цього Кодексу.
С т а т т я 344. Права замовника в разі порушення договору
підрядчиком
Коли підрядчик допустив відступи від умов договору, що
погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник
вправі за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення
зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування
понесених замовником необхідних витрат по виправленню своїми
засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право
замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.
При наявності в роботі істотних відступів від договору або
інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання
договору з відшкодуванням збитків.
С т а т т я 345. Сплата винагороди підрядчикові
Замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу
після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або
договором.
С т а т т я 346. Розрахунки між сторонами в разі загибелі
предмета підряду або неможливості
закінчити роботу
Якщо предмет підряду до здачі його випадково загинув або
закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядчик не
вправі вимагати винагороди за роботу.
Якщо загибель предмета підряду чи неможливість закінчити
роботу сталися внаслідок недоліків матеріалу, доставленого
замовником, або через його розпорядження про спосіб виконання
робіт, або сталися після настання прострочки в прийнятті
замовником виконаної роботи, причому підрядчиком були додержані
правила статей 340 і 341 цього Кодексу, підрядчик зберігає право
на одержання винагороди за роботу.
С т а т т я 347. Права замовника в період виконання роботи
Якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору
або виконує роботу так повільно, що закінчення її в строк стає
явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору і
вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не
буде виконана належним чином, замовник вправі призначити
підрядчикові відповідний строк для усунення недоліків, а при
невиконанні підрядчиком цієї вимоги у визначений строк -
відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків, або
доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядчика.
При наявності поважних причин замовник вправі в будь-який час
до закінчення роботи відмовитися від договору, сплативши
підрядчикові винагороду за виконану частину роботи і відшкодувавши
йому збитки, завдані розірванням договору, з зарахуванням того, що
підрядчик зберіг внаслідок розірвання договору.
С т а т т я 348. Побутове замовлення
За договором підряду по обслуговуванню побутових потреб
громадян (побутове замовлення) організація, що обслуговує побутові
потреби громадян, зобов'язується виконати для замовника певну
роботу, а замовник зобов'язується прийняти її і оплатити.
До договору побутового замовлення застосовуються загальні
правила про договір підряду (статті 335-337, 339-342, частина
третя статті 343, статті 346, 347 цього Кодексу).
По окремих видах обслуговування громадян Рада Міністрів
Української РСР затверджує типові договори побутового замовлення.
Відступи від умов типових договорів, що обмежують права
замовників, недійсні.
С т а т т я 349. Виконання роботи за договором побутового
замовлення
За договором побутового замовлення підрядчик виконує роботу з
свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу.
Якщо робота виконується з матеріалу підрядчика, вартість
матеріалу сплачується при укладенні договору повністю або в
частині, зазначеній у типовому договорі (стаття 351 цього
Кодексу).
У випадках, передбачених законодавством Української РСР,
оплата матеріалів, наданих підрядчиком, може провадитись з
розстрочкою платежу.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, то в
квитанції, що йому видається підрядчиком при укладенні договору,
повинні бути вказані точне найменування матеріалу і його оцінка за
згодою сторін.
С т а т т я 350. Права замовника в разі істотного порушення
договору побутового замовлення і строк на
пред'явлення претензій і позовів про
недоліки в роботі
Якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору
побутового замовлення або інші істотні недоліки в роботі,
виконаній з матеріалу замовника, останній вправі на свій вибір
вимагати або виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої
ж якості, або розірвання договору і відшкодування збитків.
Порядок і строк пред'явлення претензій з приводу недоліків у
роботі за договором побутового замовлення визначаються в порядку,
встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
Позов з приводу недоліків у роботі, виконаній за договором
побутового замовлення, може бути пред'явлений не пізніше шести
місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена
або час її заявлення встановити неможливо, - не пізніше шести
місяців з дня строку, встановленого для заявлення претензії
(частина друга цієї статті).
С т а т т я 351. Сплата винагороди за договором побутового
замовлення
Вартість робіт, виконуваних за договором побутового
замовлення, визначається затвердженим в установленому порядку
прейскурантом і сплачується замовником відповідно до типового
договору або повністю при укладенні договору, або шляхом видачі
авансу при укладенні договору з остаточним розрахунком при
одержанні замовником виконаної підрядчиком роботи, або повністю
при одержанні замовником зазначеної роботи.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 352. Наслідки неявки замовника за одержанням
виконаної роботи
В разі неявки замовника за одержанням речі, виготовленої за
договором побутового замовлення, підрядчик вправі після закінчення
шести місяців з дня, коли відповідно до договору річ повинна була
бути здана, і наступного дворазового попередження замовника
продати річ у встановленому порядку, а виручену суму, за
вирахуванням всіх належних підрядчику платежів, внести у депозит
державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса на ім'я
замовника.
(Статтю 352 доповнено згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )
С т а т т я 352-1. Правила про окремі види договору
підряду
Правила про окремі види договору підряду між організаціями, а
також правила про договори підряду по обслуговуванню побутових
потреб громадян (побутового замовлення) встановлюються
законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами
законодавства Української РСР.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85)
Глава 29.
ПІДРЯД НА КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО
С т а т т я 353. Договір підряду на капітальне будівництво
За договором підряду на капітальне будівництво
організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами
збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт
відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у
встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику
будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну
документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва,
прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним,
електротехнічним та загальнозаводським устаткуванням і апаратурою
покладається на замовника, крім випадків, передбачених
спеціальними постановами. Спеціальними постановами на замовника
може бути покладене забезпечення будівництва матеріалами.
С т а т т я 354. Генеральний підрядчик і субпідрядчик
Договір підряду на капітальне будівництво укладається
замовником з однією будівельною організацією, а у випадках і в
порядку, що визначаються Радою Міністрів СРСР, з двома і більше
будівельними організаціями, які вправі як генеральний підрядчик на
основі договору субпідряду доручати виконання окремих комплексів
робіт спеціалізованим організаціям (стаття 164 цього Кодексу).
Договір на виконання робіт по монтажу устаткування
укладається замовником або з генеральним підрядчиком, або з
поставщиком устаткування.
За згодою генерального підрядчика договори на виконання
монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником
з монтажними або іншими спеціалізованими організаціями.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2895-07 від 22.07.70)
С т а т т я 355. Права замовника
Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за
відповідністю обсягу, вартості і якості виконуваних робіт проектам
і кошторисам. Він вправі в будь-який час перевіряти хід і якість
будівельних і монтажних робіт, а також якість використовуваних
матеріалів, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську
діяльність підрядчика.
Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт
матеріалів, допущені з вини підрядчика (або субпідрядчика),
повинні бути усунуті підрядчиком за свій рахунок.
С т а т т я 356. Відповідальність сторін за порушення
договору підряду на капітальне
будівництво
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за
договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за це
сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує
в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що виразилися у зроблених
другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна.
Суми неустойки (пені), сплачені підрядчиком за порушення
строків виконання окремих робіт, повертаються підрядчикові в разі
закінчення усіх робіт по об'єкту до встановленого договором
кінцевого строку.
С т а т т я 357. Правила про договори підряду на капітальне
будівництво
Договори підряду на капітальне будівництво укладаються і
виконуються відповідно до правил, затверджуваних Радою Міністрів
СРСР або у встановленому нею порядку.
Особливі правила про договори підряду на капітальне
будівництво в колгоспах затверджуються в порядку, встановлюваному
Радою Міністрів Української РСР.
Глава 30.
ПЕРЕВОЗКА
С т а т т я 358. Договір перевозки
За договором перевозки вантажу транспортна організація
(перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником
вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на
одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується
сплатити за перевозку вантажу встановлену плату.
За договором перевозки пасажира перевізник зобов'язується
перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром
багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його
управомоченій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується
сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за
провіз багажу.
Умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і
відповідальність сторін по цих перевозках відповідно до Основ
цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік
визначаються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і
правилами, що видаються у встановленому порядку.
Умови перевозки вантажу, пасажирів і багажу автомобільним
транспортом та відповідальність сторін по цих перевозках
визначаються відповідно до цього Кодексу Статутом автомобільного
транспорту Української РСР, затверджуваним Радою Міністрів
Української РСР, і правилами перевозок, що видаються у
встановленому порядку.
С т а т т я 359. План вантажних перевозок та
відповідальність за його невиконання
Договір перевозки вантажів державних, кооперативних та інших
громадських організацій укладається на підставі плану перевозок,
обов'язкового для обох сторін.
Укладення договорів перевозки вантажів, не передбачених
планом, допускається в порядку, встановленому транспортними
статутами (кодексами).
Перевізник і відправник несуть майнову відповідальність за
неподачу перевізних засобів, непред'явлення до перевозки вантажу
та за інші порушення обов'язків, що випливають з плану перевозок,
а так само за такі ж порушення у випадках, передбачених частиною
другою цієї статті.
Відправник, який не пред'явив вантаж для перевозки
автомобільним транспортом, повинен заплатити автотранспортній
організації штраф за всю непред'явлену кількість вантажу в
порівнянні з місячним планом перевозок або разовим замовленням.
Вантаж, який був пред'явлений відправником у стані, що не
відповідає правилам перевозки, і не був приведений ним у належний
стан в строк, що забезпечує своєчасну відправку, вважається
непред'явленим.
Автотранспортна організація, що не подала відправникові
транспортні засоби, достатні для перевозки вантажу, передбаченого
місячним планом перевозок або прийнятим до виконання разовим
замовленням, повинна сплатити відправникові штраф за всю
невивезену кількість підготовленого до відправки багажу в
порівнянні з місячним планом або разовим замовленням. Надання
перевізних засобів, не придатних для перевозки передбаченого
планом вантажу, дорівнюється до ненадання транспортних засобів.
Автотранспортна організація і відправник звільняються від
відповідальності за невиконання плану перевозок, якщо це
невиконання сталось внаслідок:
1) явищ стихійного характеру (заметів, поводі, пожежі та
ін.);
2) аварії на підприємстві, внаслідок якої робота підприємства
була припинена на строк не менше трьох діб;
3) тимчасового припинення або обмеження перевозки вантажів по
визначених шляхах, встановлюваного в порядку, передбаченому
Статутом автомобільного транспорту Української РСР.
Розмір штрафів, передбачених частинами четвертою і п'ятою
цієї статті, визначається Статутом автомобільного транспорту
Української РСР.
С т а т т я 360. Розрахунки за перевозку вантажів, пасажирів
і багажу автомобільним транспортом
Розрахунки за перевозку вантажів, пасажирів і багажу
автомобільним транспортом, а також за виконання автотранспортними
організаціями операцій і послуг, зв'язаних з цими перевозками,
провадяться згідно з тарифами, затверджуваними в порядку,
встановленому Радою Міністрів Української РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 361. Навантаження і розвантаження вантажів, що
перевозяться автомобільним транспортом *
Навантаження вантажів на автомобіль провадиться силами і
засобами відправника, а їх розвантаження - силами і засобами
одержувача, якщо інше не встановлено згодою автотранспортної
організації з відправником або відповідно з одержувачем.
Строки навантаження і розвантаження вантажів засобами
відправників і одержувачів визначаються в порядку, встановлюваному
Радою Міністрів Української РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
За простій засобів автомобільного транспорту під
навантаженням і розвантаженням понад встановлені строки з вини
відправника або одержувача, а також за простій з вини відправника
засобів автомобільного транспорту по шляху слідування відправник
або одержувач сплачує автотранспортній організації штраф у
розмірі, встановленому Статутом автомобільного транспорту
Української РСР.
С т а т т я 362. Відповідальність перевізника за втрату,
нестачу і пошкодження вантажу або багажу
Перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження
прийнятого до перевозки вантажу і багажу, якщо не доведе, що
втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (стаття 209
і частина перша статті 211 цього Кодексу).
У транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбачені
випадки, коли доказування вини перевізника у втраті, нестачі або
пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
С т а т т я 363. Розмір відповідальності автотранспортної
організації за втрату, нестачу і
пошкодження вантажу
За шкоду, заподіяну при перевозці вантажу або багажу
автомобільним транспортом, перевізник (автотранспортна
організація) відповідає:
1) в разі втрати або нестачі вантажу і багажу - в розмірі
вартості вантажу і багажу, який втрачено або якого не вистачає;
2) в разі пошкодження вантажу або багажу - в розмірі суми, на
яку зменшилась його вартість;
3) в разі втрати вантажу або багажу, зданого до перевозки з
оголошенням його цінності - в розмірі оголошеної цінності вантажу
або багажу, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної його
вартості.
Якщо внаслідок пошкодження, за яке автотранспортна
організація несе відповідальність (стаття 362 цього Кодексу),
якість вантажу або багажу змінилась настільки, що він не може бути
використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу або багажу
вправі від нього відмовитись і вимагати відшкодування за його
втрату.
Якщо вантаж або багаж, за втрату або нестачу якого
автотранспортна організація сплатила відповідне відшкодування,
буде згодом знайдено, одержувач (відправник) вправі вимагати
видачі йому цього вантажу або багажу, повернувши одержане за його
втрату або нестачу відшкодування.
С т а т т я 364. Строк доставки вантажу та багажу і
відповідальність за прострочення
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж або багаж до пункту
призначення у строк, встановлений транспортними статутами
(кодексами) або виданими у встановленому порядку правилами. Якщо
строк доставки у зазначеному порядку не встановлено, сторони
вправі встановити цей строк у договорі.
Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення
в доставці вантажу або багажу, якщо прострочення сталося не з його
вини.
Розмір штрафів, що стягуються з автотранспортних організацій
за прострочення в доставці вантажу або багажу, визначається
Статутом автомобільного транспорту Української РСР в залежності
від тривалості прострочення.
Сплата автотранспортною організацією штрафу за доставку
вантажу або багажу з простроченням не звільняє її від
відповідальності за викликані цим простроченням втрату, нестачу
або пошкодження вантажу.
С т а т т я 365. Пред'явлення претензій по перевозках
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з
перевозки, обов'язкове пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а
претензії про сплату штрафів і премій - протягом 45 днів.
Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити
заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців,
а щодо претензії по перевозці, здійснюваній перевізниками різних
видів транспорту по одному документу, - протягом шести місяців і
претензії про сплату штрафу або премії - протягом 45 днів.
С т а т т я 366. Пред'явлення позовів по перевозках
Якщо претензія відхилена або відповідь не одержана в строк,
встановлений статтею 365 цього Кодексу, заявникові надається на
пред'явлення позову два місяці з дня одержання відповіді або
закінчення строку, встановленого для відповіді.
Для пред'явлення перевізником до відправників, одержувачів
або до пасажирів позовів, що випливають з перевозки,
встановлюється шестимісячний строк.
С т а т т я 367. Позови з перевозок у закордонному
сполученні
Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у
спорах, пов'язаних з перевозками в закордонному сполученні,
встановлюються транспортними статутами (кодексами) або
міжнародними договорами.
С т а т т я 368. Відповідальність перевізника за заподіяння
смерті або ушкодження здоров'я пасажира
Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або
ушкодження здоров'я пасажира визначається за правилами глави 40
цього Кодексу, якщо законом не передбачена підвищена
відповідальність.
Глава 31.
ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ
С т а т т я 369. Види страхування
Державне страхування здійснюється у формі обов'язкового і
добровільного страхування.
С т а т т я 370. Обов'язкове страхування
Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене в законі,
на умовах, ним встановлених.
За обов'язковим страхуванням страхова організація при
настанні передбаченої законом події (страхового випадку)
відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить
застраховане майно, понесену нею шкоду: при повній загибелі майна
- у повній сумі страхового забезпечення, а при частковому
пошкодженні - у розмірі відповідної частини страхового
забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені
страхові платежі.
Види обов'язкового особистого страхування встановлюються
законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 371. Договір добровільного страхування
За договором добровільного страхування страхова організація
зобов'язується при настанні зазначеної у договорі події
(страхового випадку):
за майновим страхуванням - відшкодувати страхувальникові або
іншій особі, на користь якої укладено договір, понесену шкоду
(виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої за
договором суми ( страхової суми), а коли майно застраховане не в
повній вартості - відповідну частину шкоди, якщо інше не
передбачене правилами страхування;
за особистим страхуванням - сплатити страхувальникові або
іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за
договором страхову суму, незалежно від належних йому сум по
державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню і
сум, належних в порядку відшкодування шкоди.
Страхувальник зобов'язується вносити встановлені договором
страхові платежі.
С т а т т я 372. Перехід до страхової організації прав
страхувальника щодо особи, відповідальної
за заподіяну шкоду
До страхової організації, що сплатила страхове відшкодування
за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право
вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове
відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
С т а т т я 373. Правила страхування
Правила страхування затверджуються в порядку, встановлюваному
Радою Міністрів СРСР.
Глава 32.
ПОЗИКА
С т а т т я 374. Договір позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає
другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне
управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а
позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму
грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей
або речей.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 375. Форма договору позики
Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен
бути укладений у письмовій формі.
С т а т т я 376. Заперечення договору позики
Позичальник вправі заперечувати договір позики за його
безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не
одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж
зазначено в договорі.
В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у
письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за
безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за
винятком випадків кримінально карних дій.
С т а т т я 377. Позикові операції банків і державних
трудових ощадних кас
Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас
регулюються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 378. Позикові операції ломбардів
Ломбарди видають громадянам позички, забезпечувані заставою
предметів домашнього вжитку і особистого користування (статті
181-188 цього Кодексу).
Граничний розмір і число позичок, що можуть бути видані одній
особі, а також строки, на які видаються позички, визначаються
Типовим статутом ломбарду, затвердженим Радою Міністрів
Української РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 379. Позикові операції кас громадської
взаємодопомоги і фондів творчих спілок
Каси громадської взаємодопомоги при профспілкових комітетах
підприємств, установ, організацій видають робітникам і службовцям
довгострокові і короткострокові позички. Каси взаємодопомоги в
колгоспах видають позички колгоспникам. Фонди творчих спілок
видають позички працівникам літератури і мистецтва.
Строки позичок і умови їх видачі визначаються типовим
(примірним) статутом каси громадської взаємодопомоги і статутами
творчих спілок.
Глава 33.
РОЗРАХУНКОВІ І КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ
С т а т т я 380. Розрахунки між організаціями
Платежі за зобов'язаннями між державними організаціями,
колгоспами й іншими кооперативними та іншими громадськими
організаціями провадяться в порядку безготівкових розрахунків
через кредитні установи, в яких зазначені організації відповідно
до закону зберігають свої кошти. Порядок і форми розрахунків
визначаються законодавством Союзу РСР.
Розрахунки готівкою між державними організаціями, колгоспами
та іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями
допускаються у випадках і межах, встановлюваних законодавством
Союзу РСР.
Стаття 381. Розпорядження коштами, що зберігаються на
рахунках юридичних осіб та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності у банках
Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках
у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.
Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що
знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком
випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду,
арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
При задоволенні претензій додержується черговість,
встановлена законодавством України.
( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5095-11
від 24.12.87, в редакції Закону N 556/96-ВР від 03.12.96 )
С т а т т я 382. Кредитування організацій
Кредитування державних організацій, колгоспів та інших
кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно
з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок
Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку,
встановленому законодавством Союзу РСР.
Кредитування однієї організації іншою у натуральній або
грошовій формі, в тому числі видача авансів, допускається лише у
випадках, встановлених законодавством Союзу РСР.
Умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при
поданні виробничої допомоги встановлюються Радою Міністрів
Української РСР.
С т а т т я 383. Банківські позички громадянам
Позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в
порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 384. Вклади громадян у кредитних установах
Громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних
касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами,
одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів,
провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних
установ та виданих у встановленому порядку правил.
Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за
першою вимогою вкладника.
Порядок розпорядження вкладами, внесеними в державні трудові
ощадні каси та в інші кредитні установи, визначається їх статутами
і зазначеними у частині першій цієї статті правилами.
С т а т т я 385. Звернення стягнення на вклади
Стягнення на вклади громадян у державних трудових ощадних
касах і в Державному банку СРСР може бути звернено на підставі
вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що
випливає з кримінальної справи, рішення суду чи постанови
народного судді про стягнення аліментів (при відсутності заробітку
або іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або рішення
суду про поділ вкладу, який є спільним майном подружжя.
Конфіскація вкладів громадян у зазначених кредитних установах може
бути проведена на підставі вироку, що набрав законної сили, або
винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 8520-10 від 01.03.85)