І жодних мудрувань з метою ущемлення платника податків!
Тобто будь-яка заборгованість в іноземній валюті, незалежно від підстав її виникнення (різновиду договірних відносин — з приводу відчуження, передачі у тимчасове користування майнових чи немайнових активів, виконання робіт чи надання послуг тощо), підлягає індексації у порядку, встановленому Законом, з віднесенням курсових різниць на валові доходи чи валові витрати платника податків.
2. Ліцензування
Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (частина 4 ст. 5) встановлює правило, згідно з яким резидентам і нерезидентам видаються індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для проведення такої операції. Отримання індивідуальної ліцензії НБК необхідно для вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей — за виключенням, однак, визначених Декретом операцій, зокрема — платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.Отже, виплата винагороди за використання твору(виключних прав) однозначно не вимагає отримання індівідуальної ліцензіїНБУ,оскільки є платижем на виконання зобовязань щодо оплати прав інтелектуальної власності. Крім того, пункт 1.31 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" називає продажем результатів робіт (послуг) будь-які операції цивільно-правового характеру ~з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
3. Кредиторська заборгованість
Згідно зі ст. 433 ЦК порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору, а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно.
Підпункт 4.2.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не вклю»' чаються до складу валового доходу майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. А підпункт 2.2.4 Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 234 від 11.07.1997.р)передбачає, що коли у разі повного припинення спільної діяльності платник податку — учасник такої діяльності — отримує кошти або майно, вартість яких перевищує балансову вартість його внеску, тоді сума перевищення включається до валового доходу такого учасника. Тому в нашому випадку український учасник повинен був включити до складу своїх валових доходів вартість тільки тих об'єктів цивільних прав, що дісталися йому після припинення дії договору, та які: а) перейшли у його власність; б) перевищують вартість внеску цього платника податків до спільної діяльності.
З погляду цивільного права суть кредиторської заборгованості полягає у невиконанні певного зобов'язання та порушенні вимог статей 161 і 203 ЦК України. Згідно з першою з названих норм зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог, що звичайно ставляться. При цьому у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 203 ЦК). Іншими словами, заборгованість з точки зору юриста — це вартісний вимір невиконаного (порушеного) зобов'язання щодо сплати певної грошової суми, передачі товарів, виконання робіт, надання послуг тощо. Економічну характеристику кредиторської заборгованості відображає пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", за яким зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Тому, виходячи з наведених правового і фінансово-економічного підходів та зважаючи на обставини розглядуваної справи, можна сказати, що кредиторська заборгованість українського видавництва перед зарубіжним учасником могла виникнути тільки у двох випадках.
По-перше, якщо б договір про спільну діяльність передбачав повернення іноземної ..інвестиції за рахунок українського партнера. Але таке повернення суперечило б суті даного типу договору. По-друге, якби український учасник усупереч договору відмовився передати своєму партнерові належну останньому частку прибутку від спільної діяльності. Однак, як виглядає, обидва учасники не мають жодних претензій один до одного.
Сумно,панове!
Отже, за всіма дослідженими позиціями висновки, викладені в акті податкової перевірки, виглядають абсолютно необгрунтованими. Мабуть, усвідомлення звичайності такого роду фактів за умов провадження діяльності на території України може надовго відбити бажання в українських видавців — займатися "небезпечною" видавничою справою, а в іноземних інвесторів — вкладати їх гроші у наші просвітницькі (і не тільки) проекти.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" №
39-40 жовтень 2002 р.