КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/364 від 09.09.2002
У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто лист Національного банку України
від 22.07.2002 р. N 18-109/2711-4557 ( v4557500-02 ) щодо практики
застосування податковими органами адміністративного арешту активів
платника податків без обмеження терміну його застосування.
Так, відповідно до пп.9.3.3 ст.9 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) адміністративний арешт
за наявності обставин та за процедурою, визначеними зазначеним
Законом, може бути накладено на активи платника податків строком
до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником
податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може
бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за
рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли
власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у
цьому випадку такі активи перебувають під режимом
адміністративного арешту протягом строку, визначеного
законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі
активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку,
визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу у
встановленому Законом порядку.
Продовження строку арешту активів платника податків
провадиться лише у судовому порядку.
Практика застосування податковими органами арешту на кошти
платника податків, які знаходяться на рахунках у банку без
обмеження 96-годинним терміном, до виявлення власника або визнання
майна безхазяйним, а в подальшому списання цих коштів у доход
бюджету як безхазяйних є такою, що не відповідає законодавству
України.
Кошти на рахунках клієнтів банку не є такими, які відповідно
до ст. 137 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) можуть бути
визнані безхазяйним майном, що цілком узгоджується із ст.64 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) щодо
питань ідентифікації особи при відкритті рахунків, а договірні
відносини з анонімними особами банкам заборонені. Крім того, про
відкриття банківських рахунків суб'єктами підприємницької
діяльності відповідно до законодавства необхідно повідомляти
податковий орган за місцем реєстрації такого суб'єкта
підприємницької діяльності.
Списання коштів платників податків з рахунків банків за
такими умовами, тобто невизначеності терміну адміністративного
арешту активів, є нічим іншим, як конфіскацією майна, яка
відповідно до ст.41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) може бути
застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та
порядку, визначених законом. Крім того, така практика є порушенням
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) та законів України, які
регулюють підприємницьку діяльність.
Повністю розділяємо точку зору Національного банку України із
зазначеного питання.
Голова Комітету С.Буряк
"Бізнес-Бухгалтерія: право-податки-консультації",
N 40/1-2, 30.09.2002