НЕДОЛІКИ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Умови для свавілля

Дбаючи про забезпечення прав і свобод людини, держава, останнім часом, дещо зробила у цьому напрямі. Насамперед, це стосується захисту прав особи при притягненні її до кримінальної відповідальності. Менше уваги приділяється вдосконаленню адміністративно-процесуального законодавства. Хоча кількість осіб, до яких така відповідальність застосовується, значно більша когорти "кримінальників". Тож права тисяч громадян захищені неповною мірою. При цьому ігноруються пропозиції адвокатів стосовно поширення апеляційної інстанції на дану сферу правовідносин, обов'язкового ведення протоколу судового засідання. Винесення постанов головами апеляційних судів та Головою Верховного Суду є складним, проблематичним і лише незначною мірою усуває допущені судом першої інстанції порушення.

Прикро, але вказаними обставинами досить часто користуються працівники правоохоронних органів. Маємо випадки, коли, викликавши громадянина до райвідділу міліції, стосовно нього складається протокол про скоєння адміністративного правопорушення, хоча у вказаний час той перебуває в кабінеті працівника райвідділу, додаються пояснення, які не відповідають обставинам. Документи подаються до суду і через 20 хвилин виноситься постанова. Як правило, це арешт терміном 5—15 діб. Трапляються випадки, коли судді ігнорують прохання громадянина надати можливість зустрітися з адвокатом для отримання правової допомоги. У постановах суду зустрічаємо чимало порушень вимог КпАП. Найчастіше в них відсутні записи місця, часу, способу скоєння порушення, а також належні докази. Автору цих рядків потрапляли на очі навіть формулювання "хотів скоїти бійку".

Серед значної частини населення поширена думка про відсутність ефективних засобів захисту прав в адміністративному процесі. Тому вони особисто чи їх рідні, знайомі не звертаються за відповідною допомогою. Окремі особи прохають про таку допомогу лише після прийнятого рішення, іноді через значний термін. За таких обставин оскаржити постанову суду проблематично і значно важче ніж у ході процесу по справі.

Питання доходів

У надзвичайно складному становищі перебувають громадяни, яких притягнуто до відповідальності й щодо яких голова апеляційного суду не знайшов підстав для скасування рішення. Саме у таку "правову пастку" потрапив заступник голови райдержадміністрації, якого обвинуватили у тому, що він придбав легковий автомобіль у підприємства за ціною значно нижчою, ніж залишкова вартість автомобіля.

Зазначені правовідносини регулюються кількома законами. Так, згідно зі статтями 41, 42, 44, 228 ЦК ціна визначається угодою сторін. Статті 1, 2, 4, 20 Закону надавали право ВАТ на свій розсуд розпоряджатися майном, а держава (у тому числі міліція, прокуратура, суд), не має права безпосередньо втручатися у господарську діяльність суб'єктів права власності. Стаття 21 Закону "Про підприємства в Україні" визначала, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань. Статті 7, 23, 27 Закону надавали підприємству право при здійсненні господарської діяльності з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству.

Отже, не викликало сумніву, що у випадку укладання угоди купівлі-про-дажу майна ВАТ воно не було обмежене у визначенні ціни договору, мало повне право навіть подарувати автомобіль. Тому обвинувачення у заниженій ціні товару було очевидно безпідставним.

Вивчивши матеріали справи в районному суді, встановлено низку не обґрунтованих посилань прокуратури при складанні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та протоколу про вчинення корупційного діяння. Зокрема, "подія", згідно з вказаними документами, мала місце у липні 2000 року. Відповідно до ст. 28 КпАП стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня скоєння правопорушення. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи та протокол про вчинення корупційно-го діяння складені 27 січня 2001 року. Отже, визначений законом термін закінчився.

Впадало в очі й те, що прокуратура не мала на 27 січня 2001 року всіх необхідних документів для складання вказаних постанов та протоколу. Так, до суду, в цей день, направляється матеріал на 49 аркушах. Але серед документів справи кілька мають дату видання їх іншими організаціями та установами 28 та 29 січня! Як же вони потрапили у справу? Звертаємо увагу на те, що іншого супровідного листа у справі не має. На ці документи прокурор посилається ще 27 січня. Як могло статися, що при доданих пізніше документах кількість аркушів справи —-49, — лишилася незмінною?

Постало також інше питання: чи мала місце угода купівлі-продажу автомобіля? З пояснень працівників підприємства, відібраних оперуповноваженим райвідділу та прокурором, випливало, що навіть на січень 2001 року автомобіль залишався у гаражі ВАТ. Це підтверджував також складений працівником райвідділу протокол огляду автомобіля, в якому записано лише про відсутність блоку двигуна.

Працівники підприємства стверджували, що при оформленні документів мова йшла лише про придбання блоку двигуна! Погодьтеся, блок — це не автомобіль і його ціна дещо менша. З метою уточнення окремих фактів подано лист на адресу начальника райвідділу. Отримана відповідь свідчила, що автомобіль (без блоку двигуна) вивезено до райвідділу з метою використання на запчастини.

Отже, звинувачення особи у незаконному придбанні автомобіля було необгрунтованим.

Чи було повідомлення?

Судом також було порушено вимоги ст. 268 КпАП. Зокрема, у справі не було доказів повідомлення громадянина про час і місце розгляду справи у суді. На цьому особливо наголошувалося у скарзі до обласного суду. З метою перевірки достовірності виклику шляхом направлення судом телефонограми до прокуратури з наступним повідомленням особи, обласний суд доручив прокурору району вивчити це питання і подати суду відповідні докази. Той відібрав пояснення у секретаря прокуратури, секретаря виконкому, подав витяг з книги телефо-нограм прокуратури. Хоча секретар виконкому не пригадала виклик. У книзі телефонограм виконкому, за вказану дату, відповідний запис відсутній. Але секретар прокуратури посвідчила, що отримувала з райсуду повідомлення, записала до відповідної книги і передала телефонограму секретареві виконкому з вимогою забезпечити явку особи до суду. Названих матеріалів суду виявилося достатньо для того, щоб визначитися, нібито особа була повідомлена належним чином.

Маючи на увазі, що справу розглядав суд іншого району, згаданий телефонний дзвінок повинна була зареєструвати комп'ютерна система УТЕЛ і виставити рахунок. Відповідь на запит переконала, що у вказаний судом і прокуратурою день дзвінка не було. У потерпілого не виникало сумніву в тому, що між судом і прокуратурою існувала домовленість про начебто існуючий виклик. Саме тому секретар прокуратури дала неправдиві свідчення, а у прокуратурі переписали книгу реєстрації вхідних телефонограм та надали суду недостовірні відомості, які стали підставою для відмови у винесенні постанови про скасування рішення районного суду.

Є надія

На підставі викладених доказів подано скаргу на ім'я Голови Верховного суду. Постановою від 25 лютого 2002 року скасовано постанови судді районного суду та голови обласного суду, а справу закрито.

Наведені факти ще раз переконують, що судова система, хоча і повільно, незграбно, але все ж повертається обличчям до громадян і дає їм надію на справедливі рішення. Але, з іншого боку, ми маємо достатньо суб'єктивних оцінок фактів і подій, умисного внесення до документів недостовірних даних, та інших порушень тими органами, які,,зняче.з законом, повинні захищати права кожного громадянина.

Саме тому, КпАП потребує негайного внесення змін та доповнень, які б у повній мірі давали громадянину право на належний і професійний захист за цією категорією справ.

Юрій МОТОРНИЙ, м. Полтава

По материалам газеты "Юридичний вісник України" №30 від 27 ЛИПНЯ - 2 СЕРПНЯ 2002 року;