СПОРИ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ ЗІ СТЯГНЕННЯМ КУРСОВИХ РІЗНИЦЬ

Вимоги позивача про стягнення грошової суми у зв'язку зі зміною курсу долара США не узгоджуються з вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін". Фактично ця сума є збитками кредитора, проте вимоги про їх стягнення не заявлялись.

КОМЕНТАР

Вищий господарський суд України вже неодноразово звертався до проблем, що пов 'язані з вираженням зобов'язань у ВКВ або ж у так званих умовних одиницях. Фактично йдеться про застосування постанови КМУ від 18.12.98р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін", якою встановлено, що вільні ціни на території України формуються, встановлюються та застосовуються виключно у національній грошовій одиниці (крім товарів з імпортною складовою). Утім, Вищий господарський суд України неодноразово вказував на те, що слід розрізняти вираження у іноземній валюті грошових зобов'язань (валюта боргу) і визначення валюти, у якій провадиться виконання цього зобов'язання, тобто розрахунки (валюта платежу). Саме так це питання розглядається і юридичною наукою (Див., наприклад, "Научно-практический комментарий к Гражданскому кодексу Украинской ССР", Київ-1981 р., С. 180).

Відповідно, на думку Вищого господарського суду України, чинне_ законодавство, зокрема, про валютне регулювання, не забороняє вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті (п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 29.08.2001 р, №01 -8/935 та інші). Встановлені валютним законодавством обмеження стосуються лише розрахунків у іноземній валюті, тобто виконання зобов'язань.

Прив 'язка договірних цін до курсу ВКВ зазвичай має на меті захист від можливих інфляційних процесів. У справі, що коментується, йдеться про стягнення міжкурсових різниць, викликаних зростанням курсу долара СТА. Однак, суд зазначив, що це суперечить вищезгаданій постанові КМУ "Про удосконалення порядку формування цін". Отже, суд фактично визнав неправомірність встановленого сторонами договору механізму зміни цін згідно з коливаннями валютного курсу і безпідставність заявлених з цього приводу вимог. Характерно, що питання про визнання такої угоди недійсною судом не розглядалося. Можливо, це пов'язано з тим, що укладення та виконання спірної угоди можливо І без цієї умови (ст. 60 ЦК). Одночасно у постанові суду вказано, що фактично міжкурсова різниця є збитками кредитора, вимога про стягнення яких не заявлялась. Визначення збитків, що виникли внаслідок порушення зобов'язань дається у ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Тут вказані такі компоненти збитків:

1) витрати зроблені кредитором;

2) втрата або пошкодження майна кредитора;

3) неодержані кредитором доходи. Уданому вигадку скоріш за усе йдеться про останній компонент.

С. ТЕНЬКОВ, директор юридичного департаменту Правового центру "Профконсалтінг"

Надруковано: "Вісник господарського судочинства", №2, 2002 рік Матеріали подаються з деякими скороченнями та редакційними правками

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 28 від 13-19 ЛИПНЯ 2002 року;